За бажаннями - до хреста

Чудотворний хрест виконання молитв, поставлений на знак подяки Богові польською родиною знаходиться у Володимирі-Волинському.

Із 1950-их років її оберігає українська родина Лупенків. До подвір’я бабці Валентини із центру міста йдемо із знаним волинським краєзнавцем та режисером Олександром Сінкевичем. Старенька якраз порається по господарству. Радіє весні та раз по раз витирає наповнені сльозами очі, бо недавно поховала сина.

Але на Бога оборониця польської святині не нарікає, мовить, що на все Його воля. "Старожили розповідали, що на початку минулого століття жила по сусідству від моєї господи добра й побожна польська родина, - розповідає бабця Валентина. –Здається їхнє прізвище було Хшановські, але я точно не знаю".

Жили чоловік з дружиною, як голуб з голубкою та Бога хвалили, тільки чомусь Всевишній діточками їх не благословив. Лише народиться маля, поживе тиждень-два і летить чиста янгольська душа до свого Творця. Одного разу нещасним батькам якийсь монах порадив покласти на роздоріжжі, біля своєї хати хрест на знак подяки Богові навіть… за смерть дітей. Здивувалася родина, але порадою не знехтувала: поставила великий добротний хрест. Незабаром у них народилися дівчинка та хлопчик. Та такі гарні, що усі їх янголятами називали.

Згодом родина через радянську окупацію покинула місто і виїхала у Польщу, а біля хреста почали відбуватися чуда. Хто з вірою прийде, помолиться та попросить у Бога щось, одразу й молитва вислухана. У 1953 році хрест обновився. Споруджена кілька десятків років тому святиня ніби світилася зсередини. До хреста розпочалося справжнє паломництво, бувало, що за день сотні людей приходили.

Таке страшенно не подобалося представникам атеїстичної радянської влади. Для них святиня стала кісткою в горлі. Хтось задумав чорну справу, підмовив кількох комсомольців-безбожників, аби повалили хрест. Про це дізнався, нині на жаль покійний чоловік пані Валентини Іван.

Разом із товаришами він уночі таємно переніс хрест із роздоріжжя на власне подвір’я і закопав. На ранок оскаженілі від люті атеїсти нічого не могли вдіяти, адже лізти до когось на подвір’я у них не було права. Кілька раз викликали пана Лупенка у відповідні органи, погрожуючи тюрмою, виселенням та позбавленням роботи. Але побожну родину Господь вберіг від лиха: покричавши та обійшовши кілька разів біля подвір"я, бузувіри заспокоїлися.

До хреста й досі продовжується паломництво. Але святиня вже стара і знищена. На жаль, на прохання бабці Валентини поновити підпертий металевою трубою дерев’яний хрест ніхто так і не відгукнувся. Оббивала поважна пані пороги місцевих бізнесменів й чиновників - та все марно. "Якби такий хрест у Польщі був, то, напевно, такого занехаяння він би не зазнав, - скрушно хитаючи головою, мовить пані Лупенко, показуючи знищений напис польською "На подяку Богу 1921 (або 1911)". Останні цифри стерлися.

Місце на роздоріжжі, де колись стояв хрест, також називають чудесним. Там на перехресті дуже крутий поворот та узгір"я, але жодної аварії ніколи не було. Та й діти узимку катаються на санках, і теж Господь їх оберігає.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Володимир-Волинський
Джерело: "Kurier Galicyjski" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі