Смачного! Або чим ми харчуємось…

Грамотний європейський споживач не дозволить собі придбати неякісну продукцію.

"Війна війною, а обід за розкладом". Перефразовуємо до потреб сьогодення, і маємо: криза кризою, а Великдень – раз у рік! І, підготувавшись духовно до одного з найбільших християнських свят, хочеться належним чином прибрати оселю, придбати якісь обновки, й святковий стіл накрити. То як воно нині пересічному українцеві живеться, чи матиме чим наповнити великодній кошик? Як, наприклад, може дати собі раду городенківчанка Галина Боднарук, яка нині самотужки виховує п’ятьох малолітніх дітей, не отримуючи з певних причин допомоги на них як малозабезпечена сім’я, не маючи можливості влаштуватися на роботу й не отримуючи аліментів?

З телевізійних та газетних повідомлень тільки й чуємо про різноманітні антикризові заходи в передових країнах світу. У Швеції, наприклад, знизили податки, й працівник там, отримуючи таку ж зарплату, як і рік тому, не відчуває зростання цін. На тринадцять відсотків зменшилися плата за газ та електроенергію в Італії. Суттєво знизилися ціни на продукти в сусідній Польщі, й багато українців, особливо з прикордонних областей, їздять нині туди на закупки. Може, саме з тієї причини курячі стегенця у Львові чи в Дрогобичі, наприклад, значно дешевші, ніж в Городенці. Кілограм індичої печінки можна придбати на ринку за вісімнадцять гривень (у нас – тридцять п’ять), гов’яжої – за шістнадцять. А в нашому краї зовсім не впали ціни на свіже м’ясо, хоч саме напередодні Великодня багато селян продавали свиней та й собі кололи, тобто дефіциту як одного з факторів для утримування високих цін не спостерігалося. За два тижні до Великодня не відчувалося особливого ажіотажу в городенківських крамницях, місцевих базах та на ринку. Підприємці, котрі за останніх кілька місяців більше думали про борги, ніж про якусь вигоду з нинішнього бізнесування, не діждалися й перед святами належного виторгу. Користувалися попитом м’ясні продукти, а ціни на молочні за тиждень до Великодня були цілком доступними. Хоч асортимент гастрономічних товарів на прилавках вражав.

І сарафанчики в стилі сімдесятих. Якраз цього не скажеш про розмаїття промислових товарів. Здебільшого, поряд з кількома новинками – одяг з минулого сезону. Мабуть, нам ще далеко до того, щоб колекцію зимових речей, наприклад, продавали навесні бодай за половину чи чверть вартості. Бо хоч кожен із нас на Великдень прагне виглядати вишукано, та погодьтеся, не всім по кишені шкіряні туфлі за чотириста-п’ятсот гривень, модний плащ щонайменше за чотириста, за стільки ж – ошатна спідниця. Що вже й казати про чоловічі "прикиди"!

Нині мало хто може похвалитися тим, що справляє обновки собі власноруч. Швейна справа не в моді, й молодь за такої кількості товарів у крамницях не особливо роздумує, звідки-то батьки мають спромогтися на численні кофточки, спіднички, інші модні дрібнички. Разом з тим, цілком пристойні сукенку чи сарафан пошити нині зовсім нескладно й самому. Ідею запозичити в модних журналах чи деінде, трошки потрудитися, й можна виглядати, як з обкладинки глянцевого журналу. До речі, найбільшого поширення швейна справа та моделювання одягу набували якраз під час світових криз та в повоєнний час. Іноді дивуєшся, що надають також перевагу готовим, але доволі дорогим трикотажним речам, тоді як супермодну модель за невеликі кошти можна зв’язати власноруч. Є для цього нині й багато журналів з досконалими схемами, й розмаїття пряжі, й аксесуари для оздоблення. Було би бажання!

То що ж ми їмо? Якщо, скажімо, модні обновки – з розряду предметів розкоші, то продукти харчування потрібні нам щодня. Одначе, витрачаючи нині на них левову частку сімейного бюджету, чи можемо бути певні в їхній якості та безпечності? Ось вже двічі в придбаному на одній із городенківських баз майонезі виявилася порушеною знизу м’яка упаковка. Смакуєш "олів’є" з такою "приправою" й потерпаєш за наслідки. А якимись знижками, передсвятковими розпродажами чи акціями й не "пахне": не чужинці, а наші брати-українці навмисне перед святами "накручують" ціни. Бо знають, що на святкових столах в нас, здебільшого, не економлять. А от грамотний європейський споживач не дозволить собі придбати неякісну продукцію, переплативши за неї втридорога. Він знає і маркування товарів. Вміє розібратися в складі продуктів: на такий "лікнеп" працюють численні громадські організації, засоби масової інформації. Тим часом, навіть у нашій країні споживачі мають значно більше прав, ніж вони уявляють. Настав час до створення і в нас громадських організацій, як це поширено за кордоном, і набирає розмаху у великих містах України. Такі проекти в кількох областях вже успішно реалізує Представництво ООН в Україні. Місія проекту – збільшити обізнаність споживачів стосовно їх прав та надавати їм інформацію для вирішення щоденних проблем. У вищих навчальних закладах вводиться курс "Основи споживчих знань". Великі міжнародні організації, такі як Європейська Комісія та Програма Розвитку ООН, роблять вагомий внесок для покращення добробуту українців та встановлення принципів доброчесного економічного регулювання. Нині самі люди повинні контролювати бізнес та постачальників послуг задля покращення стандартів якості та безпеки продуктів. А відтепер споживачі України матимуть ще один рупор для того, щоб висловити свою думку з приводу неякісних товарів та послуг. Проект Спільноти Споживачів розробив інтерактивну віртуальну "Книгу скарг" для того, щоби всі бажаючі могли залишати в ній свої записи на українському веб-сайті для споживачів, Порталі

Споживача www.consumerinfo.org.ua, що вже зарекомендував себе як неупереджене та достовірне джерело споживчої інформації. Залишивши таку скаргу, користувач може розраховувати на те, що він буде почутим, оскільки інформація буде надіслана безпосередньо виробнику або надавачу послуги, які не відповідають стандартам. Мене, наприклад, давно цікавить, за якими рецептами "ковбасники" виготовляють так звану "Дрогобицьку". Знаю, так би мовити, з перших вуст, що має то бути "вітчино"-рублена ковбаса, тобто оболонка наповнюється виключно нарізаними шматками шинки, приправленими кмином і спеціями. Такою її придумав завідувач ковбасним цехом міста Дрогобича пан Захаряк, а я навчалася з його внучкою Галею в одному класі. Ще за СРСР цього стандарту виробники дотримувалися, бо відділ технічного контролю строго питав за порушення. Нині ж "Дрогобицькою" називають суміш вареної низькосортної ковбаси з вкрапленнями шинки. Більшими чи меншими – залежить від совісті й честі товаровиробника. Перед святами, коли народ масово купує м’ясо-ковбасні вироби, дурять найбільше.

Що ховається за "Е", або лікн"Е" по-українськи. Припускаю, що не один читач поіронізує з піднятої проблеми, мовляв, тут би їсти було за що придбати, а вони – про делікатеси. Бо хто не знає нині, як сутужно з виплатою заробітної плати, якщо вона ще, звичайно ж, нарахована, тобто є робота. А як вижити на мізерну пенсію чи й без неї? Та все ж, купуючи продукти, маємо знати про їхню шкоду чи користь. Прийшов час, наприклад, розвіяти міф про тотальну шкоду харчових добавок шляхом ознайомлення споживачів з поняттям індексів "Е", в один голос стверджують експерти. Маємо побачити своїх "ворогів" в обличчя та самим розібратися, в якому випадку те, що ховається під цим зловісним індексом, становить серйозну загрозу, а де це просто порядковий номер, що означає, наприклад, аскорбінову кислоту, яка приховується за лаконічним індексом Е 300. Одначе, реальність така, що практично жоден безалкогольний напій не обходиться без консерванту бензоату натрію (Е 211), що забезпечує довге зберігання продукту та паралельно розвиває алергію і є небезпечним продуктом для астматиків. Тож варто подумати, чи прикрашати великодній стіл цими кольоровими й ароматними водичками, чи вживати домашні компоти та узвари без консервантів. А ось домішка Е124 додасть червоного кольору на квіточках модних рулетиків чи придбаного святкового тортика й викличе гіперактивність у дітей. Ми ж щоразу частіше надаємо перевагу не "пляцкам" власного виробництва, що гарантує бодай якусь якість порівняно з гарно упакованими фабричними кондитерськими смаколиками. Варто також знати, що сахарин Е954, який використовують в більшості низькокалорійних напоїв та замінників цукру, несе в собі ризик стимулювання росту злоякісних пухлин. Для постійних відвідувачів модних "фаст-фудів" корисною буде інформація про Е338 – ортофосфорну кислоту, яка загрожує розладами травлення.

Про "сміттєву" їжу. Останнім часом у райцентрі, як гриби після дощу, повиростали пункти швидкої їжі, від яких за кількасот метрів заносить специфічним ароматом. І якщо в багатьох країнах накладено суттєві обмеження на поширення такої "сміттєвої" їжі, в нас спостерігається дедалі частіше заміщення споживання натуральних продуктів товарами в яскравих пакунках та пластиковій тарі. Проблема загрозливого ентузіазму людства щодо вживання швидкої та вуличної їжі в наш час пов’язана з темпами сучасного життя. В усьому світі нестача часу та коштів робить цю шкідливу їжу привабливою для кожного гаманця. Маємо знати, одначе, про те, що її споживання веде до надмірної ваги тіла, особливо в дітей. А саме вони є найчастішими покупцями сухариків і чипсів. Сучасні молоді батьки, маючи доступ до Інтернету, можуть поцікавитися складом подібних продуктів. Вичерпну інформацію можна отримати за згадуваною вже адресою www.consumerinfo.org.ua.

І насамкінець. Хоч і зі значними потугами, та все ж кожен нині пристарав для великоднього кошика все необхідне, повнитимуться й святкові столи. На чому-чому, а на цьому українці не економлять. Тож хочеться побажати всім від споживання святошних страв здоров’я та задоволення. А ще – такий рецепт оригінального та доступного в приготуванні святкового салатика. Отож, беремо один варений бурячок, ріжемо його на кубики разом із кількома вареними картоплинами, 150 грамами копченого курячого м’яса та чотирма вареними яйцями. Викладаємо шарами, змазуючи кожен майонезом. Зверху укладаємо 50 грамів ядер грецьких горіхів та прикрашаємо зернами граната. Смачного!

Автор: Людмила СТРАЖНИК
Обговорити на форумі