Гуцульський пасківник

Як готуються до посвяченні паски на Гуцульщині — в краї, де чи не найбільше збереглося прадавніх традицій і звичаїв, спостерігала кореспондент Коломия ВЕБ Порталу.

- Найпершим і невід'ємним атрибутом цього величного свята є пишна паска, - говорить знавець давніх традицій гірського краю, з села Криворівня Верховинського району, що на Івано-Франківщині, Ганна Готич. - Її розпочинають випікати у великодню середу. Рецепти передаються від бабці до онуки і ретельно оберігаються від чужих. Хоча, тепер вже є багато книг з порадами як випікати великодній хліб, і старовина губиться. Та найбільш поважані і визнані ґаздині ніколи і ні за які гроші не видадуть рецепту домашньої "фірмової" паски.

За словами пані Ганни, паска, яка спечена першою є найбільшою і призначається до посвячення в церкві. Одразу після того, як її виймуть з полум’я-жару, кладуть посеред столу. Потім печуться паски менші за розміром. А в деяких наших селах печуть ще й стільник - хліб, в який кладуть глухим кінцем стільки яєць, скільки є членів сім'ї. Кожне яйце якось позначають, аби знати, де чиє. Якщо під час печення хліба якесь яйце трісне, то кажуть, що та людина протягом року помре.

Оскільки в житті гуцулів худібка займає одне з найважливіших місць, то на це велике християнське свято обов’язково печуть так звану "худобийну паску", до якої додають мед, мертві бджоли, що символізує жертвування загиблих комах і прохання Бога більше їх не губити, та цукор, що роблять оси. Худобийну паску після посвячення сушать, труть на муку, мішають із сіллю та дають маржині (худобі — авт.), коли вона захворіє.

Складати великодній кошик (паскевник — авт.) починають пізно ввечері у суботу. На дно кладуть дору (покраяні куски менших пасок, звичайного білого хліба та худобийної паски — авт.). На дору кладуть кільця домашніх копчених ковбас, а зверху на них сир, масло, варене сало, яйця без шкаралупи, писанки, посудину з водою, в якій варилися яйця на посвяту. Щодо останнього, то ще здавна існує повір’я, що ця вода допомагає при очних хворобах. Збоку ставлять хрін з листям, часник та сіль.

Люди, які живуть далеко в горах, і яким до церкви далеко їхати, кладуть паскевник в бесаги (ткану сумку, яка має дві частини і перекидається через плече — авт.). В другу половину бесаг кладуть велику паску, яку спекли першою, свічки та сало.

Приготувавши усе, сім’я молиться та лягає спати. Але перед тим ґаздиня закриває усі вікна у стайні, аби перед кури не бачили світла, бо існує повір’я, що ту курку чи півня, які побачать сонячне проміння перед Великоднем, влітку схопить і роздере яструб.

У ґазди ж свої клопоти: він ставить перед сном на підлогу біля ліжка сокиру, на яку після опівночі мають наступити босими ногами усі члени сім’ї для того, аби ноги були такими міцними, як залізо. "Адже нам треба ходити верхами і плаями", - сміється пані Ганна. Походивши по сокирі, всі вмиваються у воді, в яку мати кидає гроші і писанку та примовляє: "Абисте були такі красні, як писанка, а грошей мали міхи".

Удосвіта перед неділею до церкви сходяться і з’їздяться гуцули з найдальших хуторів, з найвищих гір. Після святкової Служби Божої на подвір'ї біля церкви люди розкладають паскевники, які навколо ніби заквітчані свічками. Дехто ще перед службою роздає жебракам хліб, сир, яйця, сало та по одній свічці за прощення своїх гріхів та спомин померлих душ.

Після освячення пасок всі поспішають додому. Спочатку паску несуть до стайні і кладуть її три рази коровам на хребет, промовляючи: "Який дар красний, такі аби Бог дав телиці красні". Дехто обходить із свяченим три рази все подвір’я.

Зайшовши до хати, ґазда стає на порозі і тричі каже: "Христос Воскрес!". Ґаздиня кладе паску, стільник та паскевник на стіл. Говорити під час цього не можна, аби в хаті не було сварок та щоб худоба мирно паслася і не втікала з полонин. Ґазда запалює свічку, прикріплює її до кошика і кришить туди худобийну паску, яку посипає сіллю та йде до стайні і висипає усе це худобі

Коли він повертається до хати, вся родина має вже сидіти за столом. Ґаздиня запалює свічку, прикріпляє її до першої великої паски. Але ніхто не починає їсти не помолившись та не сказавши наприкінці молитви: "Абисмо дочекали й на рік святого Воскресіння, діждали святу дору споживати і від нарік до поза нарік, і на всі роки, допоки Бог призначить віку, і аби маржина миром була! Чого і вам бажаємо! Христос Воскрес!".

Автор: Галина ПЛУГАТОР,
Обговорити на форумі