"Отче наш, Тарасе всемогучий..."

Чи думав колись малий Михась, будучи евакуйованим 1944 року з родиною в Топорівцях Городенківщини, що через багато років він привезе в це село відому коломийську хорову капелу медпрацівників "Жайвір", в якій є незмінним керівником і диригентом, щоб низенько вклонитися добрим людям за порятунок. Не раз з теплотою в серці згадував пан Гринюк топорівських мешканців, які упродовж воєнного лихоліття щиро по-братськи ділилися окрайцем хліба.

Тієї днини після недільних Богослужінь, незважаючи на холоднечу в залі, люди заповнили сільський Народний дім, щоб вислухати не лише звіт сільського голови, а й виступ коломийського "Жайвора", присвячений Шевченкіані – "Наша дума, наша пісня не вмре, не загине". Ведуча Ольга Руданець, вміло пов’язуючи актуальність Шевченкових творів із сьогоденням, цікаво і ненав’язливо продовжувала розповідати про те, що привело таких солідних хористів, які лікують і душу і тіло, саме в це село. Як виявилося, шістдесят років тому, важкого повоєнного часу в Топорівцях учителював о.Зіновій Карась, теперішній почесний громадянин Коломиї, нагороджений найвищою відзнакою "Просвіти" - медаллю "Будівничий України". Згадуючи неповторні юнацькі роки, він з захопленням відзначив гостинність і простоту селян, високу їхню свідомість, культуру, прагнення тогочасної молоді до знань. Розповідаючи присутнім у залі про багатовікову історію Богом дарованої української землі, наголосив про необхідність не впадати у відчай.

Ми були, є і будемо великим народом. Учіть своїх дітей, змалечку читайте їм "Кобзар". Говоріть їм правду про українську націю, історію, будьте свідомими і активними. Якщо з кожного села в широкий світ вийде бодай хоч один справжній патріот-лідер, ми врятуємо Україну!

"Доборолась Україна до самого краю… Чому сьогодні добро і правда такі беззахисні?!" - зверталася до зали ведуча. – Може досить наводити блиск і чистоту за кордоном. Настала найвища пора робити чистку в наших рядах, на наших теренах".

Концертна тематична програма, яка складалася з півтора десятка Шевченкових творів, минула ніби на одному подиху, встигла споріднити коломийських хористів і глядачів, які, не шкодуючи долонь, щиро аплодували, дякуючи за кожен пісенний твір. Топорівські люди тепло і приязно сприйняли "жайворів" ще й тому, що третина хористів капели – вихідці плодючих земель Городенківщини, яка зуміла виплекати не одного справжнього патріота-українця.

"Єднаймося, любімо своє, українське й до цього привчаймо дітей!" - заклично звучали слова після молитви "Боже великий, єдиний". "Многая літа" - співали усі присутні. "Жайвір" так припав усім до душі, що коломийців запросили виступити з програмою Шевченкіани і в Торговиці. Направду, не вмре, не загине наша нація, якщо так щиро співатимуть українці, тим паче, лікарі…

Автор: Мирослава ГРУШЕВСЬКА, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі