Солодке повітря волі

Президент України Віктор Ющенко підписав указ про помилування сорока шістьох засуджених. Від початку року Глава держави видав три укази про амністію 174-ох осіб. Як ці люди адаптуються у суспільстві? З якими соціально-психологічними проблемами стикаються засуджені, коли виходять з тюрми?

Життя спочатку?

144 тисячі 380 українських засуджених відбувають покарання у місцях позбавленні волі, каже Оксана Вєлкова, речник департаменту з виконання покарань. За останні 4 роки кількість засуджених скоротилася на 40 тисяч. "Амністія застосовується щороку. На сьогодні 2420 засуджених було звільнено з місць позбавлення волі. Право амністії можна застосувати до засудженого лише 1 раз".

На сьогоднішній день в Україні працюють 176 служб соціального супроводу осіб, які перебувають у місцях ув’язнення чи звільнилися з них, зазначає Олена Ситюк, начальник відділу соціально-профілактичної роботи Центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді. За минулий рік вони допомогли соціально адаптуватися майже трьом сотням неповнолітніх засуджених. "Було відновлено документи 141 особі, налагоджено соціальні зв’язки, 73 особи були влаштовані на навчання, 70 осіб ми працевлаштували, 34 особи отримали допомогу в лікуванні".

"Що ти робитимеш, коли вийдеш на волю?"

Обов’язок запобігати подальшим порушенням з боку раніше засуджених лежить на працівниках кримінально-виконавчих інспекцій. У рівненській інспекції таких підопічних на сьогодні близько півтисячі, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода Валентина Одарченко.

"Що ти робитимеш, коли вийдеш на волю?" – запитували працівники сектору карного розшуку Гощанського райвідділу міліції на Рівненщині кілька років тому у рівнянина Миколи, якого "взяли" за численні крадіжки з магазинів району. Юнак тоді відповів: "Ви дізнаєтеся про це першими"… І дотримав слова, лишень повернувся додому з виправної колонії №7, що на Херсонщині… Не красти він уже попросту не міг, ця звичка була сильнішою за нього. Тож за місяць - з 7 березня - обікрав… дванадцять магазинів у трьох районах. Микола мав свій почерк: перепилював решітки, робив невеликий отвір (щоб здавалося, що злодій – дитина), і виносив звідти легкий, але дорогий товар (цигарки, каву, цукерки, шоколад і т.д.), який у подальшому збував на ринках обласного центру, розповідають у міліції. Нині юнак заарештований за рішенням Гощанського районного суду, проводяться слідчі дії. Між іншим, гроші, які Микола отримував від продажу краденого товару, він витрачав на … подорожі та екскурсії до інших міст України.

…Сашко, на відміну від Миколи, обіцяє більше ніколи не займатися попереднім промислом – у рідному Донецьку він крав і збував на ринках мобільники. Зараз йому сімнадцять, він умовно достроково звільнений. Про своє незаконне заняття відповідає коротко. "Треба було за щось жити, от і крав, потім мене направили в цей центр соціально-психологічної допомоги. Тут допомагають в усьому. Буду тут 3 місяці, потім на роботу збираюся, хочу також навчатися".

Старший інспектор Рівненського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Держдепартаменту виконання покарань капітан Тетяна Малько розповідає, що таких, як Сашко, звільнених умовно достроково, на обліку у відділі десять. Займатися ними в інспекції, згідно з перехідними положеннями кримінально-процесуального Кодексу, стали лише цього року, до того за ними були закріплені дільничні. Решта, близько п’ятисот, відбули свій термін. Усім їм потрібні навчання, робота і, головне, житло. Але далеко не у всіх є ці звичайні для будь-якого громадянина умови. Конкретних коштів на ці цілі держава не виділяє, необхідні зміни в законодавстві.

Тетяна Малько зауважує: в Україні назріла потреба виправити законодавство і в частині працевлаштування засуджених, зробити підприємствам, які беруть їх на роботу, конкретні пільги в оподаткуванні. Інакше будь-які зусилля, докладені до соціальної адаптації таких людей правоохоронними структурами, будуть марними. Отримання документів, проблеми з реєстрацією за місцем проживання і працевлаштування - це трійка найболючіших питань, з якими стикається колишній ув’язнений, каже правозахисник Едуард Багіров. Причому, за його словами, за півтора-два роки ситуація погіршилася. "Для того, щоб отримати паспорт, треба зареєструватися. Щоб зареєструватися, треба мати якесь приміщення, житло. Для того, щоб купити чи орендувати це житло, людина повинна мати паспорт. Виходить замкнене коло. Нема паспорта - нема реєстрації, нема реєстрації - немає можливості працевлаштування".

Якщо людину позбавити волі більше ніж на 3 місяці, то у неї відбуваються зміни у психіці, пояснює психолог Наталія Кухтіна. За результатами дослідження, особи, які більше року відсиділи за ґратами, потребують мінімум три роки для соціальної адаптації після виходу з тюрми, повідомляє Радіо Свобода.

Обговорити на форумі