Україна – "країна пільг"?

Стан та потреби реформування української системи пільг громадські організації та органи влади обговорили 6 квітня у Львівському прес-клубі реформ.

Захід проводився у рамках проекту "Реформування системи пільг та привілеїв в Україні – наближення до європейських стандартів", який реалізується Центром громадської адвокатури за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження", повідомляє Майдан.

В круглому столі "Реалії та перспективи системи пільг в Україні" взяли участь представники органів соціального захисту Львівської області та міста, громадських організацій соціального спрямування, науковці Львівщини.

Взяли участь у заході також керівник програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження" Роман Романов, представник громадської організації із Донецької області "Комітет транспортних прав громадян" Павло Руденко.

Під час заходу обговорювались проблеми існуючої системи пільг, іноземний досвід, який можна було б запровадити в Україні, доцільність заміни пільг на адресну грошову допомогу та ставлення громадян до такої заміни.

Юристи Центру громадської адвокатури підготували та презентували "каталог пільг", у якому нарахували 611 різноманітних пільг для різних категорій. Як вказала Ірина Мазур: "Цей "каталог" не є повним. Також у законодавстві поняття пільг не є визначене, і кожен вкладає в нього різний зміст, ототожнюючи його з привілеями, компенсаціями, допомогами. Україну називають ще "країною пільг". Право на отримання пільг регламентують близько 50 нормативно-правових актів, за даними ЄДАРП, в Україні налічується близько 13 млн. осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, і близько 3,2 млн. за професійною. Право на пільги прямо чи опосередковано мають майже 43 % населення, загальний обсяг пільг потребує щороку понад 29 млрд. гривень, що дорівнює річним видаткам усіх місцевих бюджетів України".

Учасники погодились із тим, що у кожній державі соціальний захист є важливою складовою загальнодержавної політики, і він повинен полегшувати життя соціально незахищеним верствам населення. Проте він також має бути ефективним: з однієї сторони – багато потребуючих можуть не мати можливості фактично скористатись наданими їм пільгами (у силу символічності чи непотрібності тих чи інших видів пільг для певних соціально вразливих груп, відсутності фінансування тощо), з іншої – багато категорій громадян, які насправді не потребують цих соціальних пільг у порівнянні з іншими категоріями, або ж потребують інших.

"Однією із причин такої ситуації в Україні є те, що система пільг успадкована з радянських часів. – вказав голова Центру громадської адвокатури Леонід Тарасенко. –У СРСР пільги виконували іншу функцію: насамперед це була винагорода за сумлінну працю, безперервний трудовий стаж, пов'язані з професією шкідливі умови або заслуги перед державою. Держава таким чином підтримувала "слухняність" та винагороджувала. Після розпаду Союзу пільги в Україні стали розглядатися як захист незабезпечених верств, перетворились на вид допомоги, стали частиною "доходів" найменш захищених верств населення. Згодом розпочався процес економічно необґрунтованого надання пільг різним категоріям населення, зокрема і за професійною ознакою. В результаті передбачено багато пільг для різних категорій, і виявилось, що держава не спроможна фінансово забезпечити пільги, які потрібні для соціально вразливих категорій громадян, та і всю систему пільг".

Представники як громадських організацій, так і органів влади, вказали на доцільність реформування системи пільг. Багато пільг, які передбачені різними законодавчими актами, не підкріплені фінансовим забезпеченням, існує проблема контролю за механізмами покриття видатків на такі пільги. Наприклад, це стосується найбільш "проблемної" та поширеної пільги – пільги на користування транспортом, щодо якої існує чимало невдоволених сторін, та щодо якої уже давно назріла потреба заміни на адресну допомогу.

Також було обговорено участь держави в систематизації системи пільг. Так державою прийнята нова концепція вдосконалення у сфері надання пільг, згідно якої держава як основний суб’єкт соціальної політики повинна гарантувати та забезпечувати реалізацію права громадян на соціальний захист, на добровільне обрання особою системи, механізмів отримання пільг, передбачених законодавством. На даний час в Україні створено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільг, та Міжвідомчу Комісію з упорядкування системи надання пільг при Кабінеті Міністрів України.

Проте також і громадські організації, які представляють інтереси різних цільових груп, правозахисні організації можуть зробити внесок та пропозиції реформування системи пільг та привілеїв в Україні, їхнього упорядкування та правового регулювання. Саме тому ініціативу незалежного аналізу, оцінки та залучення громадськими організаціями до реформування системи пільг підтримано у рамках програми "Реформування системи пільг – наближення до європейських стандартів". Як на Львівщині, так і в інших областях України проводитимуться аналіз та обговорення організаціями, які працюють над рекомендаціями та вивченням іноземного досвіду, і в результаті підготуються та будуть лобіюватись пропозиції реформування системи пільг та привілеїв в Україні. Також планується проведення всеукраїнського обговорення у місті Києві за участю широкого кола зацікавлених учасників.

Обговорити на форумі