Український борщ: Петрушка з Грузії, картопля з Єгипту

Готуючи зранку сніданок, помітила, що занудилася від банальної вівсянки чи канапок. Хочеться чогось більш соковитого та яскравішого, у тон весняному настрою. Ідучи на базар, не могла позбутися нав’язливого образу салатика із зелені, який зазвичай недолюблюю… Авітаміноз, одне слово.

На львівських ринках, на відміну від вулиць, вже добряче зазеленилося. На прилавках багато кваску, петрушки, цибульки. Є молода картопелька, розміром у "дорослу", редиска пучечками.

"По скільки петрушка і цибулька?", – запитую продавця зелені при вході на ринок "Провесінь". "По дві, але думаєте, хтось за таку ціну купує? Можливий торг, можу скинути і до півтори, а цибульку й дешевше". "А петрушка ваша звідси?". "Пані, не ображайтеся, на якому українському городі зараз петрушка росте? Грузинська. На гуртовому "Шуварі" беру. А квасок – наш".

Жінка зовсім без настрою, продовжувати розмову не хоче, і за подальшими коментарями посилає мене вглиб ринку, де, каже, торгують селяни городиною з власного городу.

На годиннику полудень п’ятниці, між рядами покупців не густо. Підходжу до жіночок, біля чиїх прилавків немає людей.

"Щавель – 2 гривні 50 копійок – 3. Морква – 1 гривня 50 копійок. Зелена цибулька - 2, - говорить пані Наталя з села Сороки Львівські. – Все зі свого городу продаю, квасок під плівкою вирощую.

Останнім часом покупців стало вдвічі менше. Городину беруть переважно люди старшого віку, молодь – рідко. Де вони закуповуються - не знаю, мабуть, в супермаркетах. А тим часом орендна плата постійно зростає. Нині за оренду одного метра плачу 200 гривень на місяць. Але начальство по одному метру в оренду здавати на хоче – лише два з половиною. Мені пояснили, що я оплачую місце, яке займає прилавок, місце, на якому стою, і площу, на якій стоїть покупець. Окрім того, щодня плачу 5 гривень збору, 5 – за лікаря, 3 гривні 50 копійок – за вагу. Якщо за день зароблю 50-60 гривень – то добре. Але ж додому я стільки не приношу – відразу купую щось у холодильник".

Сусідка моєї співрозмовниці по торгівлі, пані Ганна, також зі Сорок Львівських.

Жінки кажуть, що в їхньому селі зо три фермерські господарства. Фермерам також нелегко: було б держзамовлення на їхню продукцію – інша річ. У селі люди масово продають корів. Зараз, розповідають жінки, там на всі господарства залишилося 5-7 "миньок".

Поки розмовляємо, ринком проходить лікар і збирає обов’язкові 5 гривень. "Та я ще нічого не вторгувала", - говорить жінка із сусіднього ряду. "А що я зроблю?", - відповідає їй солідних форм чоловік.

Після "Провесні" я "перекочувала" на "Привокзальний". "Цінова політика" тут приблизно така ж. За пучечок редиски та зеленої цибулі заплатила 5 гривень 50 копійок, з них за редиску – 4, за цибульку – півтори. Пишний "букетик" щавлю коштував 2 гривні 50 копійок. Хоча тут можливі варіанти – "худший" оберемочок можна придбати й за дві. Продають багато черемші. "За два пучечки віддала три гривні, - говорить покупець Ганна Сеньків. – Салат зроблю, і корисно, і смачно. Хочеться вітамінів набратися". На прилавках вже є молода картопелька. Орієнтовно по 12 та 10 гривень. Дорожча приїхала з Марокко, дешевша – з Єгипту. Картопля має вишукано-гламурний вигляд, чистенька, рівненька, хтось купує, а хтось – воліє дочекатись рідної...

Продавці також скаржаться на штиль із продажами. Дивно, але серед моїх співрозмовників знову була продавець із Сорок Львівських, повідомляє Високий замок.

Обговорити на форумі