Зовнішнє тестування всеж таки потрібне

Минулого року в цей час я могла тільки мріяти про навчання в державній групі престижного вищого навчального закладу. А сьогодні - вже здана на "відмінно" перша сесія.

Квітень 2008. Сама собі дивуюся, як вдавалося стільки встигати: навчання в школі, заняття танцями, підготовка до зовнішнього. Кожен день розписаний до хвилини. Сьогодні репетиторство з української, завтра з математики, далі англійська, а на додаток ще й біологія. Найважчим було визначитися з предметами. Кожного вечора переглядали сайти вузів, вивчали, думали, аналізували. Спочатку вибрали спеціальності, на які потрібно було здавати математику. Коли почалася серйозна підготовка, виявилось що то - не моє. Біологією в школі ніколи не захоплювалась, але на спеціальність "психологія" потрібен був сертифікат з цього предмету. Інфузорії, то інфузорії. Ніколи не могла собі уявити, наскільки цікава ця наука. Зрозуміла це, коли майже рік провчилась на біологічному факультеті.

Буду відверта. Знайомі, рідні, і особливо бабуся з дідусем дуже скептично відносились до того, що можна поступити без грошей. Мої батьки - вчителі, а тому розраховувати на платне навчання не могла. Довелось попотіти біля книжок. А головне, я вірила і... надіялась на зовнішнє. Коли побувала на першому тестуванні, зрозуміла наскільки все серйозно.

Кульмінацією був момент отримання сертифікату. Коли явідкрила конверт і побачила 11 з української мови, це було щось. Я аналізувала свої відповіді після тестування і знала, що в основному справилась з завданнями, але побоювання були. Багато з моїх однокласників на все життя запам'ятають цей день. Я вчилась в сильному класі і результати тестування в основному це підтвердили. Більшість з нас стали студентами державних груп. Дехто пройшов у декілька вузів, а одна з однокласниць у три медінститути пройшла - її мама плакала, не могла в таке повірити.

Я подала свої сертифікати в п'ять вузів. І коли побачила себе в списках на зарахування на біологічний факультет Прикарпатського університету, зрозуміла, що справедливість є. Потім був дзвінок з приймальної комісії іншого вузу. В університет імені Т.Шевченка не вистачило балів. Але найзаповітнішою мрією було навчання в одному з найпрестижніших педагогічних вузів України - університеті імені Драгоманова. І, як не дивно, моя мрія збулась.

Я хочу побажати цьогорічним абітурієнтам: вірте, вчіться, будьте наполегливими, і ваші мрії обов'язково збудуться.

А ще я хочу подякувати тим, хто причетний до впровадження зовнішнього тестування в Україні. Я думаю, що якщо в вузах будуть вчитися ті, хто може і хоче вчитись, в нас в державі все піде на краще.

Автор: Христина ДОМАНЧУК
Обговорити на форумі