Стигмати: чудо чи хвороба?

Час від часу з’являються повідомлення про появу в людей на руках, ногах і голові почервоніння, синців, виразок і навіть кровоточивих ран. Традиція зараховує носіїв цього явища до праведників і найчастіше наділяє їх надприродними здібностями. Річ у тому, що ці утворення, які називають стигматами, з’являються на тілі в тих місцях, де, згідно з Євангелієм, у розп’ятого Христа були рани від тернового вінця і цвяхів. Найчастіше вони виникають на долонях. Щоправда, римляни розпинали на хресті, забиваючи цвяхи в зап’ястя, однак носії стигматів переконані, що в Ісуса були пробиті долоні, тому кровоточить саме ця частина рук. Іноді рани з’являються на ступнях. В деяких стигматів є рани на чолі, що нагадують подряпини від тернового вінця, в декого — криваві смуги на спині, сліди бичування.

Вважають, що першим носієм стигматів був святий Франциск Ассизький. Стигмати на ньому з’явилися 1224 року, під час свята Воздвиження Святого Хреста. Легенда стверджує, що святому Франциску явився ангел, який п’ятьма променями світла висік стигмати на руках і ногах подвижника.

Є твердження, що перше свідчення про стигмати належить до набагато радніших часів — до перших років християнства. В одному з послань святого апостола Павла зазначено, що Павло "після розп’яття Христа знайшов рани, як і Ісус". Утім, слова ці можна тлумачити і дослівно, і метафорично. Тим паче, що це єдине свідчення з перших століть християнства, після чого майже три тисячі років про появу стигматів нічого не було чути.

Французький лікар Амбер-Гурбе в ХІХ столітті описав майже 300 випадків стигматизму, які ґрунтуються на історичних записах, однак більшість його повідомлень визнано сьогодні недостовірними. Він був фанатичним католиком, і його роботам бракувало критичного підходу. За сучасними оцінками фахівців, за останні 800 років можна назвати 406 відносно достовірних випадків стигматизму. Більшість стигматизмів були католиками (68 відсотків), інші — членами різних релігійних сект. Якщо раніше стигмати з’являлися здебільшого на жителях середземноморських країн, переважно Італії, то сьогодні серед носіїв стигматів є японці, корейці, чотири американці, аргентинець, канадець. Більшість вірять, що стигмати — дар Божий. Хоча одна з теософських шкіл вважає їх знаком сатани.

Офіційний Ватикан дуже обережно ставиться до фактів появи стигматів. Звичайна процедура вимагає, щоб минув деякий час — іноді майже 100 років — з дня смерті сигматика, аби церква змогла канонізувати його. Священики і медичні експерти, котрих призначив Ватикан, ретельно вивчають кожен випадок появи стигматів, беручи до уваги всі деталі "за" і "проти".

Церква визнає, що стигмати можуть з’явитися на людях і мати чудесну природу, однак у більшості випадків, на думку церковних експертів, джерело варто шукати психіатрам: багато хто з носіїв має виражені ознаки істерії. В окремих випадках у стигматиків були наявні різні клінічні синдроми, схильність до самокатування, екстремальна низька самооцінка, яка межує з ненавистю до самого себе.

Стан трансу, в який впадають стигматики, дав можливість прихильникам раціонального мислення висунути припущення про те, що стигмати (якщо не йдеться про випадки навмисного аутотравматизму) мають психосоматичну природу. Але серед простих віруючих до носіїв стигматів зберігається ставлення як до Божих обранців.

І світські, і церковні експерти вважають, що однозначно ставитися до явища не можна. Це дуже складний феномен, де сплелися і фізичні, і психосоматичні, і надприродні причини. Можливо, його коли-небудь розгадають, А поки що люди вірять у диво.

Автор: Артем ДМИТРЕНКО
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі