Образки з життя невдахи

Є люди-щасливчики, є люди-невдахи, є люди-вампіри. А ще трапляється такий термоядерний біологічний вид, як невдаха-вампір. Не приведи, Господи, з таким перебувати довго у контакті!

Чоловік, про якого хочу написати, належить до останнього, найнебезпечнішого виду. Знаю його ще зі школи. Вже відтоді він починав злоститися на увесь світ. Бо йому в усьому не щастило. Коли він уставав зі шкільної парти, мусив перекинути чорнильницю, яка, падаючи на підлогу, обов’язково когось оббризкувала. Коли ми, юні акселерати, крадькома курили в шкільному туалеті і серед нас був він, просто мусила трапитись якась халепа. І сталася: зайшов учитель фізкультури і надавав запотиличників — йому, котрий якраз і не курив.

Він довго не одружувався. Пробував займатися бізнесом, але нічого путнього з того не виходило, завжди його хтось "підставляв". Це — з його ж таки слів.

Одружився пізно — десь після сорока. Але життя не клеїлося. І дружині хтось порадив завести кота. Кіт, мовляв, сприяє зміцненню сімейних уз, бере на себе з хати увесь негатив.

Він кота відразу незлюбив. Кіт відповідав йому взаємністю. Стосунки в сім’ї стали ще напруженішими.

Одного дня він прийшов додому, як завжди, сердитий і ображений. У прихожій перечепився ногою за кота і гримнув чолом до дерев’яних сходів, що вели на горище. Зі скаженою люттю схопив котяру за шкірку і, зі словами "Від тебе, падлюко, жодної користі, ти навіть мишей не ловиш!", викинув його надвір. На мовчазно-жалісливий погляд жінки відрубав: "На дідька нам здався цей дармоїд, він навіть мишей не ловить!"

Наступного дня приїхав фірман з кіньми орати город. Наш герой вибіг у прихожу, аби взутися й вийти надвір. Загнав одну ногу в ґумовий чобіт, заганяє другу. Але чобіт чимось забито, нога не пролізає! Запустив руку досередини — і витягнув звідти... жирну дохлу мишу. Хто над ним так пожартував, невдаха відразу не докебетив.

Коли він, бридливо тримаючи мишу за хвостик, показав її жінці, та уперше за всі роки, прожиті з ним, засміялася. Вона сміялася довго і знущально, аж поки він сам не здогадався. Відтоді кіт назавжди кудись щез.

Автор: Андрій МАЛАЩУК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі