Таїнство покаяння

Православна церква встановила, що, як мінімум, чотири рази на рік, а саме у Великий піст перед Пасхою, пости перед святом Петра і Павла, перед Успінням Божої Матері й у Різдвяний, християнин має сповідатися.

Сповідь — це таїнство, під час якого людина, котра відчуває свою провину в очах Божих за вільно чи невільно скоєні гріхи, розкаюється у кожному з них, з тим, щоб очиститися від гріховного бруду, отримати прощення. Вона дає обіцянку, що з допомогою Божою буде берегти совість у чистоті.

Слово "покаяння" у перекладі з грецької — "метанія" — означає переміну життя в сторону чистоти, праведності, богоугодного життя. І в таїнстві сповіді звершується велике чудо милості Божої — Господь повертає людській душі таку чистоту, яку вона отримала в хрещенні. Отже, наша чистосердечна сповідь, наше покаяння відновить у нашій душі мир з Богом і мир з Церквою Христовою.

Чи можна вважати сповіддю, коли людина, прийшовши до церкви, подумки чи пошепки розкаюється у всіх своїх гріхах? Особисте покаяння, усвідомлення своїх гріхів, вимолювання за них прощення — необхідні. Але саме по собі воно не є вичерпним. Остаточне примирення з Богом, очищення від гріхів у рамках таїнства сповіді відбувається при посередництві священика. Така форма встановлена Самим Господом Ісусом Христом. Явившись апостолам після Свого Воскресіння, Він, дмухнувши, сказав їм: прийміть Духа Святого; що відпустите і простите на землі, те буде відпущено і прощено на небі. Надана апостолам влада "знімати" з людських душ покривало гріха перейшла єпископам і священикам.

Але слід усвідомити, що, приходячи на сповідь, ми лише розкаюємося в присутності священика, а не перед ним. Він є носієм благодаті Божої, свідком чистоти християнської совісті і щирості покаяння на суді Божому. Сповідуємося ж ми Богові, милосердному, правосудному, терпеливому, який чекає нашого навернення, бо любить нас безмежно. І не священик приймає і прощає людські гріхи, а сам Христос-Господь, який невидимо стоїть під час сповіді і приймає її.

І не забуваймо, що Він знає про всі наші гріхи, тож не назвавши якийсь з них, ми тільки поглибимо його. Тому, готуючись до сповіді, треба переглянути все своє життя, найсуворіше проекзаменувати свої вчинки, помисли, щоб на сповіді назвати всі гріхи проти Господа Бога, проти ближнього і проти самого себе, починаючи з семирічного віку. А щоб під час сповіді не підвела пам’ять, краще їх записати і зачитати.

Належним чином підготуватися до сповіді, до таїнства очищення віруючим допомагають церковнослужителі, спеціальна література, яку можна придбати в церквах.

І ще одне. За такої духовної атмосфери, в якій нині живуть, працюють, спілкуються люди, є потреба підходити до сповідального аналою не лише в пости, а й частіше. Церква дозволяє причащатися через два тижні на третій, а сповідатися можна щонеділі.

Побутує думка, що людині доводиться відповідати і за гріхи своїх батьків, дідів, прадідів і більш далеких предків. Чи це так? Справді, ми несемо відповідальність і за їхні гріхи, якщо вони не прощені, бо за гранню смерті немає молитви, немає покаяння. Людські душі, які входять у вічність, самі собі допомогти не можуть. Тому нам треба відмолювати гріхи наших предків, просити за них прощення у Бога і під час домашніх молитов і в церкві, поминати тих, хто помер, замовляти заупокійні служби.

Водночас, ми не повинні пов’язувати всі страждання, які випали на долю багатьох віруючих, — важку хворобу, втрату найдорожчих людей, несправедливість та інші з тим, що їх предки скоїли тяжкі гріхи. Є й інше пояснення: Господь, здатний і готовий прийти і допомогти нам в любий момент нашого життя, але Він, кого любить, того й випробовує. Бо, як і золото, котре повинне «пройти» через вогонь, щоб стати золотом, так і людська душа через випробування, терпіння, смирення, любов, покірність волі Божій очищається, стає досконалою, святою.

Автор: Людмила ШЕРШЕЛЬ
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі