Прикарпатське обличчя туберкульозу

Сьогодні Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Його відзначають за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я в день, коли німецький мікробіолог Роберт Кох повідомив про відкриття збудника туберкульозу. Сталося це 24 березня 1882 року в Берліні. В 1905 році вченому присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини. Отож людство отримало можливість боротися з цією страшною недугою. Проте й досі у багатьох країнах, і, на жаль, в Україні зокрема ситуація із захворюванням на туберкульоз катастрофічна.

Гроші - в область, спеціалістів - у райони. А що ж робиться на Івано-Франківщині? Обласний фтизіопульмоцентр вважається одним із найкращих закладів області. У 2002 році його визнали найкращим в Україні. Тут завдяки старанням головного лікаря Вагилевича щороку оздоровлюється десятки хворих. Рівень захворюваності на туберкульоз в Івано-Франківській області значно нижчий за всеукраїнські показники. На щастя, мало хворіють діти та підлітки. За даними обласного управління охорони здоров’я, в 2007 році на 100 тисяч населення від недуги потерпали близько п’ять 5 осіб, коли в державі понад дев’ять.

Але про фінансові справи обласні медики говорять дуже обережно. Лікарі з обласного центру кажуть, що із коштами тут усе гаразд. "У 2007 році облдержадміністрація прийняла "Програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-2011 роки", - розповідають лікарі. - Вартість реалізації програми на п’ять років становить близько 28 мільйонів гривень".

Медики з обласного центру не нарікають, в Івано-Франківську фінансування тільки зростає. За три роки Прикарпаття отримало більше восьми мільйонів гривень з державного бюджету на боротьбу із недугою. Наразі хворі, які знаходяться в обласному спеціалізованому лікувальному закладі, безкоштовно отримують ліки, та чотирьохразове якісне харчування. Люди їдять м’ясні та молочні продукти, овочі, соки.

Щодо районів, то не у всіх є тубдиспансери, проте залишилися відділення або спеціальні кабінети, які підпорядковуються центральній районній лікарні. В окремих районах є головний лікар, котрий, власне, й координує на місцях виконання "Програми протидії захворюванню на туберкульоз".

Вирішено на Прикарпатті й кадрові питання. Щороку 4-6 лікарів-інтернів поповнюють ряди фтизіатрів області. А на базі кафедри Івано-Франківського державного медичного університету відкрито курси підвищення кваліфікації, у той час як колись лікарі мали їхати у Київ.

"Сухотникам" до квартир зась! Проте не все так добре. Неабиякою проблемою, за словами лікарів, є відсутність соціального захисту хворих на сухоти. До фтизіопульмоцентру потрапляють неблагополучні громадяни, є чимало наркоманів, людей, що повернулися із в’язниць, хворих на ВІЛ-СНІД. Ще у радянські часи на підприємствах, де хворі колись таки працювали, їм виділяли безоплатне харчування, аби ті лише добровільно йшли лікуватися та не заражували інших. Окрім того сухотників просто не виписували із лікувального закладу, допоки вони не покидали гуртожитки та не вселялися в окрему квартиру. Нині про це годі й мріяти.

Вийшовши з лікарні, чимало сухотників не мають куди подітися. Багато з них живуть у гуртожитках та малосімейках і становлять реальну загрозу для своїх сусідів. Звісно, можна би було просити забудівників, аби виділяли у нових будинках квартиру для знедолених. Але ж сусідства із хворими на туберкульоз мешканці краю терпіти не бажають. Отож і виходить замкнене коло, з якого виходу наразі ніхто не бачить. Лікарі кажуть, що більше уваги приділяли би чиновники соціальним питанням, а з лікуванням вони якось справляться.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі