Добрий король Ґуґл

Газети є селянами в цифровому королівстві – але, у кожному разі, його правитель, здається, доволі доброзичливий.

Новина, що Ґуґл витрачає $7 млн. на газетні оголошення по цілому світу, будить в мені, як газетного журналіста, відчуття ніби це Різдво: але сніжне, холодне Різдво, а я є селянином, якого король Вацлав побачив при збиранні хмизу, щоб закип’ятити горщик води для зупи [йдеться про колядку "Good King Wenceslas" – "Добрий король Вацлав" про святого Вацлава (907-935), князя Богемії, патрона Чехії. – Z].

Зараз король – або Ерік Шмідт [Eric Schmidt], керівник Ґуґл – виїжджає зі свого замку зі своїми пажами і милостиво наказує їм дати мені їжу з розкішного обіду у великому залі. Добре, чудово, нормально. Не подумайте, що я скаржуся. Але як тільки король пішов, і я знову тіснюся в хатині на протязі, він же далі буде королем, а я селянським здольщиком.

Значна різниця між королем і селянином не в тому, що один має достатньо їжі, а інший не має. Це важливо, але це можна змінити, насправді важлива різниця полягає в тому, що король може у будь-який час забрати у селянина їжу, тоді як селянин супроти короля жодної влади не має. Реально він навіть не володіє продуктом своєї власної праці, тим більше – зібраним на дрова засніженим сухостоєм у лісі короля.

Це побоювання газетного бізнесу виявитися переміщеним в онлайн. У новому світі ми повністю будемо здольщиками Ґуґл. У старі часи люди платили за свої газети. В майбутньому – як кожен може бачити – вони не будуть платити за те, що вони не отримуватимуть безпосередньо від рекламодавців, і функцією новин стане виключно притягування людей до реклами. Це завжди справджувалося точніше, ніж журналісти хотіли б у це вірити. Але в новому зимному світі інтернету ця холодна правда – як сніг – формує фон усього, що ми бачимо.

Звичайно, є значна кількість журналістів, які пишуть, щоб привернути увагу. Але я підозрюю, що більшість із них думали, що увага була спрямована на них, на їхню користь; а не на оголошення позаду них. Тільки люди, які зробили гроші на газетах, розуміють, як вони зробили гроші. Лорд Бівербрук [William Maxwell Aitken, 1st Baron Beaverbrook (1879-1964) – фінансист, політик, газетний магнат (Sunday Express, Daily Express, London Evening Standard). – Z] навіть сформулював закон, що виражає його таємницю: "Будь-який журналіст може бути замінений будь-яким іншим журналістом".

Але люди, які тепер роблять гроші на новинах, не володіють газетами. Вони володіють Ґуґлом і їхній девіз, можливо, був би одним кроком далі лорда Бівербрука: "Будь-яка газета може бути замінена будь-якою іншою газетою".

Це не робить Ґуґл злобним, не більш злобним за святого короля Вацлава. Він володів своїм замком, і своїми селянами, а якщо не він, то мусив би хтось інший. Дійсно, реальний Вацлав був зарізаний своїм братом, і хоча Ґуґл виглядає значно безпечнішим за нього, але було б безглуздо тримати парі, що саме Ґуґл залишатиметься компанією, яка володітиме ринком через 50 років. На той час люди, можливо, навіть не знатимуть, що вони входять на ринок, коли друкують, чи коли говорять на телебаченні, чи, можливо, коли голографічно компонують рубрику місцевого ефіру. Вони тільки вважатимуть, що ефір наповнений чарами. Але повністю виграшним парі є те, що хтось буде робити гроші з цих чарів, і це будемо не ми.

І зараз Ґуґл рухається у книжкову торгівлю. Згадані оголошення – частина його плану оцифрувати контент майже всіх важливих бібліотек світу і зробити цей контент доступним безкоштовно. Власникам авторського права, до яких звертаються ці оголошення у формі юридичного повідомлення, заплатять за ліцензійним договором, як музикантам, яких транслюють по радіо. Кажу це як той, хто минулого року отримав £37,50 за правом на дохід від видачі книг у бібліотеках [public lending right – у Великобританії з 1984 року зареєстрованим авторам виплачується з державних коштів щорічна сума грошей у міру видачі їхніх книг із певних публічних бібліотек. – Z], я можу бачити недолік у цьому плані, але це навряд чи помилка Ґуґл.

Якщо нове книговидання колись стане повністю електронним, автори навіть програють, тому що друкування книги виявилося дійсно еластичною, простою і широко розповсюдженою формою захисту копії. Якщо книги колись буде так само легко копіювати, як цифрову музику, це стане жахливою новиною для кожного, хто їх пише.

Резюме і лякаюче мерехтіння майбутнього подало нам банкрутство одного з постачальників Amazon [інтернет-книгарня. – Z] у Брістолі минулого місяця, після якого залишився склад книг – щоб їх задарма розібрав хто хоче. Дійсно, сотні людей зірвалися і заповнили свої автомобілі. Хтось дійсно думає, що ці колекціонери в результаті витрачатимуть більше грошей на інші книги? Це такий же аргумент, як діє це на заохочення музичних піратів.

Ні: щоб ринок існував, повинні бути закони і засоби зобов’язання. Селяни боялися поганих королів, але вони більше боялися анархії, і з поважної причини. Ґуґл, подібно до Вацлава, збирається бути, здається, добрим, мудрим королем, сильним і не надто жадібним. Я, наприклад, вітаю наших нових цифрових повелителів.

Автор: Ендрю БРАУН [Andrew BROWN]
Назва оригіналу: Good King Google
Джерело: The Guardian, 11.03.2009
Переклад: О.Д., Західна аналітична група
Обговорити на форумі