Закономірності кризи. Наслідки для культури

Традиційно однією з перших жертв кризи стає культура. Музиканти, актори, художники, архітектори стикаються з різким скороченням кількості замовлень. Проте вплив кризи на культуру цим не обмежується.

Девід ТРОСБІ [David THROSBY] у книзі "Економіка і Культура" [Economics and Culture] доводить, що у низці випадків криза приводила до появи справжніх шедеврів. Показова історія великого архітектора Френка Ллойда РАЙТА [Frank Lloyd Wright]. На початок Великої Депресії він був достатньо відомим фахівцем, проте після початку економічної кризи декілька років сидів без роботи. Однак, тоді він отримав низку замовлень на спорудження приватних будинків, деякі з яких увійшли до скарбниці світової архітектури. Тоді ж Райт зацікавився масовим будівництвом недорогого житла і розробив низку дуже цікавих концепцій.

Криза впливає і на різні аспекти моди. Широко відома залежність довжини спідниць від стану економіки. Цей чинник вперше виявився після Другої Світової війни, коли жінки вимушені були економити, результатом чого стало зменшення розмірів спідниць і винахід "міні".

Вікторія ШЕРРОУ [Victoria SHERROW], автор книги "Енциклопедія Волосся. Культурна Історія" [Encyclopedia of Hair: A Cultural History], відзначає, що довжина волосся американок безпосередньо залежить від того, в якому стані перебуває економіка США і, відповідно, який спосіб життя повинні вести люди. Історія XX сторіччя показує, що за часів економічних труднощів у моду [в більшості випадків, але не завжди] входили короткі стрижки, а в "жирні роки" – довгі. Шерроу пояснює це тим, що за довгим волоссям складніше і дорожче доглядати.

Кеті Пейс [Kathy PEISS], автор книги "Надія в Банці. Створення Американської Культури Краси" [Hope In A Jar: The Making of America’s Beauty Culture], аналізує історію косметичних компаній США. Багато з них з’явилися саме за часів економічних рецесій. Як правило, їхній успіх був заснований на поєднанні низки чинників. Жінки були вимушені економити на відвідинах професійних косметологів і купівлі дорогої продукції такого роду, для чого починали обслуговувати свої обличчя самостійно і придумували нові креми, маски для обличчя тощо, які часто виготовляли в домашніх умовах. Деякі з цих новинок виявлялися затребуваними у їхніх подруг і знайомих, після чого починалася торгівля – в декількох випадках результатом домашньої косметичної самодіяльності ставала поява нової косметичної імперії.

Дослідження психологів із Університету Огайо [Ohio State University at Marion] дозволило виявити ще одну цікаву особливість кризи. Вони проаналізували зображення "моделей року" за версією журналу Playboy у період із 1960 по 2000 рік. Як виявилось, у роки, коли економіка США переживала важкі часи, Playboy робив ставку на публікацію фотографій дівчат, що виглядали старше, худіше, мали менший об’єм грудей тощо. Тобто, журнал відбирав моделей того типу, який його читачі вважали відповідним духові часу.

Ще одним із наслідків економічної кризи у США традиційно є зростання популярності серйозної економічної, історичної та освітньої літератури. Рейтинги продажу великої мережі книжкових магазинів США Barnes&Nobles показують, що у другій половині 2008 року до переліку бестселерів пробилися книги, що описують перипетії Великої Депресії, і праці економістів, які дають рекомендації щодо управління персональними фінансами і роблять довгострокові прогнози про розвиток економіки. Крім того, різко зріс продаж підручників – американці почали підвищувати свою кваліфікацію і, у багатьох випадках, зробили ставку на отримання нової професії.

Фінансова криза традиційно впливає і на кінематограф. Світова економічна рецесія почалася у 2008 році, проте, згідно оцінок Національної Асоціації Власників Кінотеатрів [National Association of Theatre Owners], у 2008 році у США було продано рекордну кількість квитків у кінотеатри. Аналогічним чином на кризу реагували любителі кіно у Великобританії, Франції, Канаді, Німеччині.

Це не перший приклад такого роду. Велика Депресія стартувала у 1929 році, а в 1930-у – кіностудії США отримали рекордний прибуток [зазвичай це пояснюється тим, що засмучені люди – навіть ті, хто має серйозні матеріальні проблеми, – хочуть забути про непривабливу реальність і згодні заплатити за квиток]. Проте в 1931 році кінематограф також зіткнувся з проблемами: кількість глядачів почала скорочуватися. Національна Асоціація Власників Кінотеатрів веде детальну статистику відвідуваності з кінця 1970-х років. Вона також свідчить, що у перший рік рецесії відвідуваність кінотеатрів зростає, у наступні роки – знижується, іноді значно, до початку наступного економічного підйому.

Цікаво, що економічні кризи впливають і на зміст кінофільмів. Раніше були опубліковані дослідження, які показали, що у кризові роки головні ролі отримують старші кіноактори. Крім того, відомі приклади, коли кризи створювали нових "кінозірок". Наприклад, за часів Великої Депресії отримали всесвітню популярність Міккі-Маус [Mickey Mouse] і Ширлі Темпл [Shirley Temple].

Волт ДІСНЕЙ [Walt DISNEY] придумав Міккі в 1928 році, в 1929-у вийшов другий мультфільм про мишенятко, який став досить популярним – "Пароплавчик Віллі" [Steamboat Willie]. Після чого у США почався біржовий обвал і криза. Проте Міккі-Маус лише виграв за рахунок цього. Мультики про Міккі та його друзів, що випускаються практично кожного місяця, випромінювали оптимізм і надію на краще – це були саме ті відчуття, які американці намагалися зберегти. Підсумком цього стала неймовірна популярність мишеняти і поява десятків і сотень товарів, що носять його ім’я: від футболок і годинників до ювелірних прикрас і книг. Політики і журналісти того часу вельми високо оцінювали "роботу" Міккі-Мауса зі збереження духу американської нації.

Подібна доля чекала на Ширлі ТЕМПЛ, яка почала зніматися в кіно у шестирічному віці. У 1930-і роки вона стала, ймовірно, найвідомішою дитиною світу; у рейтингах голівудських кінозірок вона випереджала Кларка ҐЕЙБЛА [Clark GABLE] і Мей ВЕСТ [Mae WEST]. По суті, у всіх фільмах епохи Великої Депресії чарівна Ширлі грала одну роль – дотепної, талановитої і безтурботної дівчинки. Вона випромінювала оптимізм. Президент Франклін РУЗВЕЛЬТ [Franklin Roosevelt] в одній із промов висловив подяку Ширлі ТЕМПЛ за підйом духу людей під час кризи. Цікаво, що популярність юної актриси зійшла "нанівець" практично вмить – у шістнадцятилітньому віці їй перестали пропонувати ролі. Велика Депресія закінчувалася, і модними стали нові герої.

Історик кіно Іна ХАРК [Ina Rae HARK] у книзі "Американське Кіно 1930-х років. Теми і Варіації" [American Cinema of the 1930s: Themes and Variations] відзначає, що Велика Депресія буквально поховала кінобойовики, де головними героями були мафіозі – американська публіка практично втратила до них інтерес, перемкнувшись на стрічки світлішого змісту. Закінчення Великої Депресії ознаменувалося появою стрічок, що увійшли до скарбниці світового кінематографа, – наприклад, таких екранізацій, як "Віднесені вітром" [Gone with the Wind], "Кетяги гніву" [The Grapes of Wrath] і "Чарівник з Країни Оз" [The Wizard of Oz] [радянський аналог -– "Чарівник Смарагдового міста"]. 1939 рік – останній рік Депресії – нині вважається "найбільшим роком Голівуду".

Аналогічна історія відбулася в європейському і американському кінематографі "кризових" 1970-х років. Кіностудії були вимушені відмовлятися від зйомок дорогих стрічок, перемикаючись на дешевші та більш "театральні" постановки, які ґрунтувалися на талантах акторів і фантазії режисерів. Саме ці стрічки, наприклад, "Заводний апельсин" [A Clockwork Orange], нині вважаються символами свого часу і справжніми витворами мистецтва.

Культуролог Джефрі ГАЙСОН [Jeffrey HYSON] із Університету Святого Йосифа [Saint Joseph’ University in Philadelphia] підкреслює, що економічні кризи в галузі масової культури зазвичай проходять дві стадії: спершу майстри культури беруть на озброєння ідеологію сентиментального оптимістичного популізму, а коли економіка починає виправлятися, на порядок денний виходить тема морально-естетичного осмислення подій, які відбулися, що робить більш популярними високі жанри драми і трагедії.

Назва оригіналу: Закономерности кризиса. Последствия для культуры
Джерело: Washington ProFile, 27.02.2009
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі