Закономірності кризи: Наслідки для держави

Всі економічні кризи минулого чинили певний – іноді парадоксальний – вплив на стан державних інститутів.Маловірогідно, що нинішня криза стане винятком.Традиційно в епоху криз державні структури виявляються більш конкурентоспроможними на ринку праці.

Джей ЛЕЙБОВІТЦ [Jay LIEBOWITZ], автор книги "Протистоячи Кризі Людського Капіталу у Федеральному Уряді" [Addressing the Human Capital Crisis in the Federal Government: A Knowledge Management Perspective], відзначає, що секрет їхнього успіху украй простий: держава, на відміну від комерційних структур, завжди має у своєму розпорядженні фінансові ресурси і може гарантувати чиновникам постійну оплату і соціальні пільги. Навіть якщо державна зарплата нижча за "комерційну", багато професіоналів роблять вибір на користь держави, оскільки вона обіцяє велику стабільність (відомо, що держструктури скорочують штат набагато рідше за приватні компанії). Через це популярність державної роботи значно зростає в періоди криз.

Роберт Гіґс [Robert HIGGS], автор книги "Криза і Левіафан: Критичні Епізоди Зростання Американського Уряду" [Crisis and Leviathan: Critical Episodes in the Growth of American Government], відзначає, що результатом цих процесів, як правило, стає поліпшення якості бюрократії, що іноді приводить до позитивних змін у діяльності всього державного апарату і збройних сил. Проте ці зміни мінімальні, і за них суспільство вимушене дорого розплачуватися. Річ у тому, що, на думку ГІҐҐСА, у кризові часи люди схильні більше довіряти владі та припускати, що чиновники діють ефективніше, ніж відбувається насправді. При цьому талановиті чиновники успішно вирішують, перш за все, чисто бюрократичні завдання: під час криз розміри владних структур постійно збільшуються [ще ніколи в історії США їхні розміри не поверталися до докризових значень], так само, як їхні повноваження. Таким чином, парадоксально, але в довгостроковій перспективі приплив талантів у владу сприяє лише деградації влади.

Аналогічні метаморфози відбувалися і в інших державах, що переживали кризу. Наприклад, дослідження Центру Стратегічних і Міжнародних Досліджень [Center for Strategic and International Studies] було присвячене впливу фінансової кризи на якість державного управління Індонезії. Ця криза привела до відходу від влади генерала СУХАРТО, який незмінно правив країною в 1966-1998-і роки, і проведенню перших демократичних виборів. У владу, вперше за довгий час, прийшло багато патріотично налаштованих професійних управлінців зі сфери бізнесу. При оцінці якості індонезійського держуправління використовувалися відповідні рейтинги Всесвітнього Банку [World Bank] – порівнювалися докризовий 1996-й і післякризовий 2005 рік. Як виявилось, рейтинг 2005 року виявився гіршим практично по всіх статтях, невеликий прогрес був відзначений у справі боротьби з корупцією і забезпечення влади закону. Більше того, під час кризи рівень концентрації влади у країні знизився, а після її закінчення – знову повернувся до рівня епохи СУХАРТО.

В умовах економічної кризи державні інститути часто стають більш корумпованими. Це стає природним наслідком зростання їхнього впливу на економіку. Саме від чиновників часто залежить майбутнє комерційних структур: наприклад, розподіл державних замовлень або виділення фінансової допомоги. Це створює живильне середовище для корупції. Перші тривожні дзвінки вже пролунали: на початку 2009 року впливова громадська організація Transparency International попередила про можливе зростання корупції у всьому світі.

Ще одним проявом економічної кризи є зростання популярності військової служби в державах, де армія поставлена на професійну основу. Молоді люди, в яких виявляється менше шансів знайти себе в цивільному житті, з більшим завзяттям підписують контракти з армією. Наприклад, за останні три місяці 2008 року Армія США [US Army] вперше за 5 років перевиконала план по набору рекрутів.

Нинішня економічна криза також негативно відбивається на екологічній політиці, наприклад, на перспективах боротьби з глобальним потепленням і розвитком альтернативної енергетики. Наприклад, дослідницький Worldwatch Institute прогнозує, що криза приведе до серйозного зменшення кількості викидів "парникових газів", які сприяють глобальному потеплінню. Це пов’язано зі скороченням обсягів промислового виробництва і зменшенням споживання автомобільного палива. Цей факт, а також зсув пріоритетів міжнародного співтовариства і керівництва багатьох держав, зробить боротьбу з потеплінням менш важливою справою, що неминуче відіб’ється на обсягах фінансування відповідних досліджень і програм. Аналогічна історія відбулася з розвитком альтернативної енергетики: криза привела до різкого здешевлення нафти, через що автомобільне біопаливо [спирт, рослинне масло тощо] виявилося дорожчим за бензин, що робить невигідним його виробництво.

На початку 2009 року Агентство із Захисту Навколишнього Середовища США [Environmental Protection Agency] звернуло увагу на ще один тривожний факт: падіння світових цін на сировину зробило невигідною переробку сміття. Наприклад, у грудні 2008 року вартість макулатури впала до $25 за тонну [$105 у грудні 2007 року]. Як наслідок, компанії, які переробляють сміття, зазнають серйозних збитків і вважають за краще просто складувати відходи. Історія економічних криз США показує, що це традиційне явище. Історик Карл ЦИМРІНГ [Carl ZIMRING] у книзі "Готівка для Вашого Сміття: Переробка Сміття в Америці" [Cash for Your Trash: Scrap Recycling in America] наводить безліч подібних прикладів. Так, під час кризи 1873 року менше ніж за рік ціна металобрухту знизилася вдвічі, що призвело до розорення сотень компаній, які займалися збором, сортуванням і переробкою відходів. Аналогічна історія відбулася під час Великої Депресії – за чотири роки [з 1929 по 1933 рік] обсяги цього ринку зменшилися вдесятеро, завдяки чому околиці великих міст США перетворилися на гігантські звалища.

Назва оригіналу: Закономерности кризиса. Последствия для государства
Джерело: Washington ProFile, 27.02.2009
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі