Три покоління головних редакторів

Вони познайомилися кілька десятків років тому на відпочинку у Стихівцях, що під Моршином. Їх поєднало багато спільного, адже обидва були головними редакторами газет. Знайомство переросло у дружбу, яку Роман СОЛОВЧУК із бориславської газети "Нафтовик Борислава" і Володимир МОРАВСЬКИЙ з коломийського "Червоного прапора" пронесли крізь роки, адже, крім усього, Роман Іванович — уродженець Голоскова. Цього разу з ініціативи пана Романа вони зустрілися у редакції "Вільного голосу". А ми, зі свого боку, охоче підтримали цю ініціативу, адже давно відчули потребу в таких зустрічах. Щоб у товариському колі обмінятися думками, досвідом, поділитись успіхами і методами виживання, що особливо актуально у наші дні.

Трохи завгодя зазначеної години прибув із Косівщини Володимир МОРАВСЬКИЙ і в очікуванні свого товариша взявся знайомитися із підшивкою нашої газети. Хоча і казав потім, що вже і до Гуцульщини прикипів серцем, однак роки, віданні Коломийщині, не викинеш із життя.

Незважаючи на далеку дорогу, пан Роман прибув вчасно, тож наш головний редактор Ольга ГАВРИЛЮК і заступник Валентина БЛИЗНЮК приступили до обов’язків гостинних господинь. Слід відзначити, що зустріч була напрочуд цікавою, адже Володимир МОРАВСЬКИЙ працював ще за радянських часів, Роман СОЛОВЧУК очолює газету вже майже 25 років, має досвід роботи і в той час, і в період демократичної влади, а Ольга ГАВРИЛЮК серед головних редакторів — наймолодша, як за віком, так і за досвідом, зрештою, — просто за привілеєм жінки. А коли до нас приєднався колишній колега, а тепер — викладач Прикарпатського інституту Микола ВАСИЛЬЧУК, розмова набула ще й книговидавничого контексту. Але про все по порядку.

Ми мали змогу позаздрити умовам роботи та оплати праці радянських журналістів, ще раз почути про ефективність їхньої критики, але водночас поспівчувати з приводу пресу, який висів над ними, та пильного ока цензури. Та у запалі реформ, згодилися всі, разом з водою виплеснули й дитину. Особливо це яскраво поставало із розповіді Романа СОЛОВЧУКА. Тоді, 1988 року, у Бориславі одними з перших створили Товариство української мови ім. Тараса ШЕВЧЕНКА, яке він і очолив. Чого гріха таїти, довелося й хитрувати, віддуваючись за "вольності" на засіданнях бюро райкому компартії, членом якого тоді був за посадою. "Свій серед чужих і чужий серед своїх", — каже про себе в ті роки пан Роман.

Про часи ж нинішні нічого й говорити. Вкотре переконуєшся, що у всіх комунальних виданнях однакові проблеми, передусім, фінансові. А там уже "крутиться" хто як може.

Роман СОЛОВЧУК — також видавець і письменник. Його роман "Барабський міст" відзначили у Нью-Йорку. Свого часу редакція "Нафтовика" одержала видавничий комплекс, на якому пробували друкувати і свою газету. На жаль, читач такий формат не сприйняв. Зате тепер мають змогу видавати книжки. Одне з останніх видань — літературно-мистецький збірник "Бориславський ізмарагд", упорядником якого є наш гість.

Наша зустріч тривала би ще довго, та гості поспішали на потяг. Проте редакція має намір розповісти і про роман нашого краянина, і про нього самого на шпальтах нашої газети.

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі