Кредитні картки – це наступна кредитна криза

Вашингтон не повинен загострювати наростаючу проблему споживчих кредитних ліній.Мало хто поставить під сумнів важливість споживчих витрат в економіці США та їх багатократний ефект на світову економіку, але недооціненою є роль доступності кредитних карток у процесі витрат.

Сьогодні у США на лініях кредитних карток не виплачено приблизно $5 трильйонів і трошки більше ніж $800 мільярдів поточно знімається з рахунку. Хоча ці цифри виглядають малими порівняно із загальним іпотечним боргом, що більше $10,5 трильйонів, борг кредитних карток поновлюється, і будучи наново виплаченим, з нього знову і знову знімаються гроші, відіграючи, таким чином, критичну роль у комерції в Америці.

Якраз шість місяців тому я прийшов до висновку, що станом на кінець 2010-го із системи буде вилучено принаймні $2 трильйони у вигляді доступних ліній кредитних карток. Проте сьогодні ця оцінка виглядає оптимістичною, оскільки тільки в одному четвертому кварталі 2008-го доступні лінії були зменшені майже на $500 мільярдів. Я переглянув свою оцінку, і визначив, що тепер більше ніж $2 трильйони на лініях кредитних карток буде скорочено всередині 2009-го, і $2,7 трильйона на кінець 2010-го.

Неминуче, що скорочувати кредитні лінії продовжуватимуть по всій системі, але швидкість, з якою це відбувається і буде надалі відбуватись, приведе до неочікуваних наслідків для споживчої впевненості, витрат і загалом для всієї економіки. У цьому питанні позикодавці, інспектори і політики мають стати прикладом розумного керівництва, щоб не допустити, як я вважаю, щонайменше 57% скорочення ліній кредитних карток.

Існує декілька факторів, які сприяють стрімкому скороченню кредиту, далеко за межами теперішньої дезінтеграції кредитного ринку. Перше, останні 15 років самі основи системи позичання за допомогою кредитної картки були помилковими. Для того, щоб сприяти національній експансії та величезним пулам споживчих позик, позикодавці стали надмірно покладатися на оцінки FICO, які виявились просто ненадійними. Далі, значна кількість кредитних ліній була розширена в той час, коли рівень безробіття, в середньому, був нижче 6%. Надмірно оптимістичні стандарти гарантування розміщення позики привели до того, що вартими кредиту виглядало більше позичальників. По мірі того, як ми повернулись до реалістичніших стандартів гарантування, виявилося, що певні позичальники не вартують ризику, і, таким чином, кредитні лінії й надалі будуть забиратись від цих позичальників.

Друге, падіння цін на житло було надійнішим вирішальним фактором споживчої поведінки, ніж оцінки FICO. Звідси, позикодавці зменшили кредитні лінії, базовані на "поштовому індексі", або в тих районах, де зменшення цін на житло було найбільш значним. Така стратегія несе в собі очевидну загрозу розміщення хороших клієнтів на більш вразливих ліквідних позиціях, тільки через те, що вони живуть в районах, де є вищий ризик поштового індексу. Через це зросла частота дефолту. Іншими словами, оскільки лінії було забрано і здатність до позичання зменшено, позичальників, які платять, посунули на вразливі фінансові позиції, де вони опинились разом із позичальниками, які не платять, і таким чином, фактично, відбувається більша кількість дефолтів.

Третє, на сьогодні позикодавці кредитних карток грають у гру "гаряча картоплина", в якій ніхто не хоче бути останнім, тримаючи відкриту кредитну карткову лінію для окремої особи чи бізнесу. Тоді як іпотечна позика, у великій мірі, являє собою "моногамний" зв’язок між позичальником і кредитором, індивідуальна має множинні зв’язки з провайдерами кредитної картки. Таким чином, оскільки лінії обрізано, зростає ризик вразливості для кредитора, який залишається з найбільшою несплаченою лінією.

Ось тому така негативна спіральна стратегія вимагає негайних дій. Сьогодні домінують п’ять позикодавців, які контролюють дві третини ринку. Цим кредиторам необхідно працювати разом, захистити один одного і зберегти здатність кредитних ліній платити позичальникам, шляхом встановлення спільних правил на кредит. Ми, як американці, тут всі в одному човні, і відчайдушні часи вимагають радикальних і спільних заходів.

І четверте, разом із багатьма важливими і необхідними наказами щодо справедливості до споживачів, неминучі зміни до правил регулювання "Нечесних та обманюючих дій або практик" [Unfair and Deceptive Acts or Practices (UDAP)] ризикують спричинити дуже реальні, непередбачені наслідки скорочення величезної кількості кредитів для споживачів. Особливо через те, що нові положення UDAP обмежать повторну оцінку ризику, яка, у свою чергу, може обмежити доступність кредиту. Якщо позикодавець не може зробити переоцінку для зміненого ризику на гарантовану позику, він просто не дасть позику. До середини 2010-го ця пропозиція має вступити в силу, але вже тепер точаться розмови про прискорення дати її прийняття. Політики та інспектори повинні серйозно подумати над тим, які непередбачені наслідки можуть трапитися внаслідок імплементації цієї пропозиції в теперішній формі. Мало що бракує для того, щоб уряд США став прямим позикодавцем кредитної картки, і тоді кредит вийде із системи.

Також протягом останніх 20 років американці звикли використовувати свої кредитні картки, як інструмент керування грошовим потоком. Наприклад, 90% користувачів кредитних карток поновлюють баланс (це означає, що не виплачують його повністю) щонайменше раз на рік, і більше 45% користувачів кредитних карток поновлюють щомісяця. Беззаперечно, споживачі дивляться на свої невикористані кредитні баланси, як на "а якщо" резерв. "А якщо" моя дитина потребуватиме скобки? "А якщо" мій пес захворіє? "А якщо" я втрачу одну зі своїх робіт? Для багатьох споживачів США ці невикористані порції кредиту перетворились у надійні джерела ліквідності та інструмент ліквідного керування. Насправді відносно мала частка споживачів США власне вичерпують свої кредитні картки, і зовсім нещодавно мали достатньо вільного місця на їхніх невикористаних кредитних лініях. Наприклад, утилізаційна ставка індустріальної лінії (або відсоток усіх кредитних ліній, з яких знімає гроші неоплачена лінія) на кінець 2008-го була якраз 17%. Проте, це в процесі драматичних змін.

Без сумніву, за останні 15 років кредит був надто вільно розширений, і раціоналізації процесу надання позик не уникнути. Проте, чого можна уникнути, так це того, щоб забрати кредит від людей, які в стані оплатити свої рахунки. Якщо кредит забрано в позичальника, який в іншому разі здатний виплачувати його, тоді фінансова позиція цього позичальника значно послаблюється. Зважаючи на те, що дві третіх економіки США залежить від споживчих витрат, ми повинні ступати обережно і діяти спільно.

Автор: Мередіт ВІТНІ [Meredith WHITNEY]
Назва оригіналу: Credit Cards Are the Next Credit Crunch
Джерело: The Wall Street Journal, 10.03.2009
Переклав: Михайло МИШКАЛО
Обговорити на форумі