Ченцем ти можеш і не бути…

При івано-франківському чоловічому монастирі святого Василія Великого протягом кількох років успішно діє третій чин. Так звані світські монахи.

Ці кількадесят чоловіків і жінок виконують усі монастирські приписи і правила, мають чорну одежу та духовне ім’я. Водночас вони живуть повноцінним подружнім життям, виховують дітей та внуків, ходять на роботу. Щоразу, особливо під час Великого Посту, рішення жити наполовину чернечим життя приймають десятки при карпатців. Священики кажуть, що більшості людей це тяжко зрозуміти, але в УГКЦ такі спільноти існують вже давно.

Щоб стати монахом третього чину, треба бути не молодшим 20 років та пройти певні випробування. Людині, яка подала заяву про вступ, дають півроку на роздуми. За цей час вона повинна постійно відвідувати богослужіння в монастирі, розмовляти з духівником, підтверджуючи таким чином своє бажання. Після цього відбуваються так звані облечини. На урочистому Богослужінні новим членам чернечої спільноти дають нагрудний знак (параман), свічку та духовне ім’я, яке людина вибирає або сама, або з допомогою духівника.

Жінки під час урочистої події мають дві хустки: білу на голові та темну на плечах. Останню священик знімає на знак того, що сестра-неофітка розпочинає нове життя. Через рік після облечин світські ченці знову присягають Богові завжди і всюди утверджувати в щоденному житті серед рідних, друзів, близьких, співробітників християнські цінності та ідеали. Це ніби вічні обітниці, проте людина будь-коли може покинути третій чин. Але священики не пам’ятають, щоб хтось таке зробив. Щодня з 21 до 23 години світські монахи повинні молитися за своїх рідних, духовних наставників, державу і т ін. Ця молитва може тривати і 10 хвилин, а може й годину-дві. Це вже, як хто забажає.

Є в третього чину і своє виборне керівництво: наставник, двоє радних, секретар, скарбник. Сестри і брати відвідують сиротинці, лікарні, слідчі ізолятори, приносячи потребуючим слова втіхи та духовну літературу. Головною проблемою світських ченців і черниць є те, що їхні родичі часто не розуміють їхнього життєвого вибору. У сім’ях бувають сварки та суперечки, але члени третього чину мусять усе це терпеливо і з любов’ю переживати і не відповідати злом на зло.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі