Явдошині перемоти

Сьогодні, в ніч з 13 на 14 березня, у наддністрянських селах Прикарпаття старші чоловіки обмотують колючим дротом хвіртки біля хат, де живуть найбільші пліткарки.

14 березня християни вшановують пам’ять святої великомучениці Євдокії. Та в придністрянських селах Прикарпаття у цей день роблять так звані Явдошині перемоти. Дослідник звичаїв і традицій Придністрянщини, керівник фольклорного ансамблю села Буківна Тлумацького району Роман Рибчин розповідає, що свята Євдокія, будучи дівчиною надзвичайної вроди, проте жила розпусним життям. Та одного разу вона почула як монах Герман читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів. Наступного дня вона покликала до себе Германа, і після розмови з ченцем роздала свій маєток убогим, охрестилася і вступила до жіночого монастиря, де незабаром стала ігуменею. Під час перебування в обителі Євдокія прославила Бога багатьма чудами. Довідавшись про це, управитель міста Вікентій наказав зарубати її мечем.

В Україні цей день не вважається якимось особливим святом. Проте ще кількадесят років тому ім’я Євдокія (Явдоха) носили багато жінок, і 14 березня був для них днем іменин. Тому, звісно, люди, в родинах яких були Євдокії йшли у храм і молилися за їхнє здоров’я. Але й було й інше святкування Євдокії. Старожили зі сміхом оповідають як в ніч з 13 на 14 березня старші чоловіки, крадучись обмотували фіртку найбільшим сільським пліткаркам колючим дротом. За повір’ям, коли таке зробити, то свята Євдокія молитиме Бога, аби охочі до пустих балачок і пересудів молодиці більше ніколи не мали бажання когось обмовляти. Ось цей колючий дріт і називають "перемотами".

Знайти на свято Явдохи перемот на хвіртці - це неабиякий сором для жінки. Тому 14 березня зранку жінки намагалися якнайраніше встати та подивитися чи немає на воротах перемоту. А ті ґаздиньки, яких село так "відзначило", хотіли обов'язково знати перемот. Проте розплутати колючий дріт не так легко. А їхні чоловіки, як правило, не допомагали. Вони ще й таємно раділи, що нарешті люди присоромили надміру цікавих та балакучих дружин.

А коли вже хтось помітив, що ворота тієї чи іншої сільської пліткарки увінчані дротом, то вже вона під сміх і свист мусила після Служби Божої нести перемот до кладовища або на роздоріжжя. Вважалося, що та гостра на язик жіночка, яка цього не зробить, може втратити дітей, або ж вони матимуть нещасливу долю.

Проте на Явдоху висміювали не тільки жінок. Робили збитки і дівчатам, які неґречно поводили себе зі старшими людьми. Їм на воротах також могли повісити драні чоботи або онучі. Після цього таку дівчину називали "дрантива Явдоха", і вийти заміж у своєму селі для неї було нереально. Адже парубка, який би женихався до "дрантивої" усі також би висміювали та називали "дрантюхом".

Тепер перемоти роблять нечасто, проте сміхованців у нас ніколи не бракувало. Але нині ворота можуть перемотати не тільки балакункам, але й будь-кому, на кого тримають зло. Проте зараз до цього ніхто серйозно не ставиться, а, коли якась гостроязика придністрянка та зловить збиткаря, то, напевно, йому більше дістанеться, аніж їй.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі