Крим міг стати 51-м штатом США

Колишній міністр преси та інформації Російської Федерації в 1990—1992 роках Михайло Полторанін оприлюднив інформацію, зібрану з радянських і зарубіжних архівів, що стосується передачі Криму Українській РСР.

Після громадянської війни Крим став звалищем. Щоб відновити Тавриду, потрібні були великі гроші. І 1992 р. у Росії появилися представники Європейської фінансової організації зі США "Джойнт", які прагнули перетворити Крим на єврейську автономну республіку.

Вони створили в Сімферополі філіал банку "Агро-Джойнт". Стали появлятися єврейські поселення, число яких доходило до 150. У листопаді 1923 року керівник єврейської секції РК(б) Абрам Брагін подав у політбюро проект рішення про створення в Криму не автономної, а повноправної радянської соціалістичної єврейської республіки.

Для поселенців виділили 132 тисячі гектарів кримських угідь. І туди почали прибувати євреї з усієї Росії. У лютому 1929 р. було підписано договір між "Джойнтом", що в той час представляв у Росії Америку, і ЦВК РРФСР. Він називався "Про Кримську Каліфорнію". Згідно з цим документом "Джойнт" виділяв СРСР до півтора мільйона доларів на рік. До 1936 р. Росія одержала 20 мільйонів доларів. Під цю суму ЦВК РРФСР залишив у заставу 375 тисяч гектарів кримської землі. Вони були оформлені в акції, які купили 200 американців, у тому числі політики Рузвельт і Гувер. Фінансисти Рокфеллер і Маршалл, генерал Макартур... Усі суперечки з цього договору повинні були вирішуватися в третейському суді німецького Гейдельберга.

Єврейським переселенцям гроші йшли прямо через "Агро-Джойнт", поза радянським бюджетом. На ці гроші купували техніку, інвентар і продукти. Але запротестували кримські татари, болгари, греки, німці й українці. На одному із засідань Політбюро Сталін заявив, що нічого крім національних міжусобиць "Кримська Каліфорнія" країні не дасть. Він розпорядився закрити проект, і його закрили.

Але в розпал Другої світової війн історія з "Кримською Каліфорнією" знову випливла. На Тегеранській конференції 1943 року Рузвельт у розмові зі Сталіним повідомив, що в його адміністрації почнуться проблеми з постачанням в СРСР по ленд-лізу, якщо не буде реанімований проект "Кримської Каліфорнії". Про це писав Мілован Джілас, майбутній віце-президент Югославії. Він з Йосипом Броз Тіто таємно прилетів у СРСР і в особистій розмові запитав Сталіна, чому навесні 1944 року з Криму депортували татар. З його слів, Сталін зіслався на зобов’язання, дані Рузвельту, — розчистити для єврейських переселенців /Осипов С. "Как Крым чуть не стал Израилем"// АИФ в Украине. 2008. — №42. — с. 29/.

Сталін вважав, що американці відновлюють цей проект не через зацікавлення радянських євреїв, а в своїх геополітичних цілях. Сталін настоював на тому. Що це державне утворення повинно бути в складі СРСР у статусі автономної республіки. Керівником цієї республіки мав стати Лазар Каганович.

Водночас Сталін попросив 10 мільярдів доларів кредиту на відновлення економіки країни. Гроші пообіцяли, але за умов виходу Криму зі складу СРСР. Так у черговий раз справа заглохла.

У 1954 році СРСР повинен був розплачуватися за старі борги. Американці вважали, що над Радянським Союзом ще висить залишок 20 мільйонів кредиту, хоча в рахунок погашення цих боргів Ізраїлю через "Джойнт" було передано для війни з арабами багато трофейної німецької зброї. Вашингтон міг затіяти конфлікт і вимагати кримські землі. Тоді нове колективне керівництво СРСР — Хрущов, Булганін, Малєнков, Молотов, Каганович — вирішили підстрахуватися.

Восени 1953 року Крим відвідав Хрущов. Півострів справив на нього гнітюче враження. Потім він полетів у Київ і довго умовляв керівництво Української РСР прийняти Крим під їхню юрисдикцію. Україна довго не хотіла забирати півострів. Після війни Україна мала достатньо й своїх проблем. Але Хрущов настояв. На основі рішення Верховної Ради СРСР Кримська область перейшла до складу Української РСР. Тепер Україна повинна була відповідати за старий радянський борг.

Нове керівництво СРСР вважало, що знайшло ідеальний спосіб, таку хитрість, юридичну зачіпку, щоб перехитрити і США, і їхнє єврейське лобі. Нехай відповідає Україна.

Автор: Степан ГЕНИК, професор
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі