Візит Ю.ТИМОШЕНКО до Франції був беззмістовним і провальним

Для неї поїздка до Парижа на зустріч із Президентом Н.САРКОЗІ була необхідна, щоб створити зайвий привід для посилення лінії про зовнішньополітичні досягнення нинішнього уряду.

При ретельному погляді на предмет стає очевидним, що ніяких успіхів немає, а поїздка до французької столиці – лише один із елементів піар-стратегії Ю.ТИМОШЕНКО. Втім, ця гра на публіку обійшлася державній казні в десяток мільйонів бюджетних гривень, яких – і це керівник уряду дуже добре знає – критично не вистачає за всіма статтями її фантастичного бюджету.

Візит Прем’єра у Францію складався з двох програм: офіційної, відкритої, і приватної, яка ретельно приховувалася.

На поверхні, на шпальтах газет і в телеефірі – зустріч Ю.ТИМОШЕНКО з Н.САРКОЗІ. Прем’єр явно розраховувала, що своїм шармом зможе вразити французького лідера. Для цього її стилістами були прискіпливо підібрані гардероб і прикраси. З сонячною усмішкою вона піднімалася сходами президентської резиденції, очевидно, вважаючи, що справляє неабияке приємне враження на господаря. Про це свідчить навіть жест, зафіксований всіма телекамерами: Ю.ТИМОШЕНКО явно хотіла поцілувати Н.САРКОЗІ. Однак він завбачливо простягнув руку для рукостискання, аби убезпечити себе від небажаних ніжностей гості. Це стало недвозначним свідченням того, що західні політики налаштовані говорити з Ю.ТИМОШЕНКО предметно, без ліричних відступів і недоречних емоцій. Не та в них політична культура, і тут Прем’єр явно прорахувалася.

Із запланованих протоколом 45 хвилин бесіда українського Прем’єра і французького Президента тривала близько півгодини. Теми – вельми обтічні, результативність – нульова. Попри це, у коментарі для преси біля ганку резиденції Прем’єр всіляко намагалася бадьоритися. Однак її коментар про підсумки зустрічі був водянистим і являв собою традиційний набір звичних переможних реляцій, коли бажане видається за дійсне.

Зокрема, Ю.ТИМОШЕНКО явно лукавила, коли говорила про ймовірність фінансової допомоги Франції на покриття дефіциту держбюджету України. Будь-який експерт-міжнародник знає, що в урядів країн Європи вистачає своїх внутрішніх проблем, аби давати позики комусь зовні. Та ж канцлер Німеччини А.МЕРКЕЛЬ недавно казала, що в федеральному бюджеті обмаль грошей навіть на допомогу своїм східним землям, не кажучи вже про кредити іноземним державам. Тому Ю.ТИМОШЕНКО у своїх заявах зосередилася на коментарях про події у “Нафтогазі”, щоб таким легким маневром уникнути небажаних запитань журналістів про нульовий ККД візиту.

Втім, один надзвичайно важливий результат візиту особисто для Прем’єра – держслужбовця найвищого рангу – був, але він не має жодного стосунку до справ державних. Саме в ньому і був смисл вояжу до Парижа.

Нашвидку “відстрілявшись” із Н.САРКОЗІ та пресою, вона занурилася в улюблену стихію – крамниці. Ю.ТИМОШЕНКО за кілька годин (згадайте про 30 хвилин із Н.САРКОЗІ!) пробігла ледь не марафонську дистанцію по паризьких бутіках. Була витрачена астрономічна сума на вбрання та прикраси для скромної жінки-Прем’єра, яка офіційно декларує виключно свою зарплату, якої вистачить хіба що на ремінець від “Луї Віттон” чи “Шанель”. І на цей раз в столиці європейської моди Ю.ТИМОШЕНКО не зрадила своїй слабкості – пристрасті до ексклюзивних виробів світових, наддорогих брендів. Отже, ми маємо чудову нагоду знову на власні очі переконатися у тому, як гнівно тавруватиме Прем’єр корупціонерів, вбравшись при цьому в одяг і вдягнувши коштовності, варті річного бюджету кількох обласних лікарень.

Візит Ю.ТИМОШЕНКО до Парижа – це ганебна суміш цинізму, неправди і корисливості за державний кошт. Це черговий жирний штрих до портрета людини, для якої обман і безпринципність є визначальною характеристикою.

Обговорити на форумі