Іван ДОВГАНИЧ: Криза у душах людських

Є в Коломиї чоловік, якого неможливо побачити сумним. Його ясні й привітні очі завжди випромінюють позитив і легкий усміх, він ніби зітканий із якоїсь суцільно доброї субстанції. Це – голова міського фонду милосердя і здоров’я Іван ДОВГАНИЧ.

Він уже купу років очолює цю своєрідну організацію і навіть не думає про відпочинок. Бо що тоді робитимуть без нього його щирі друзі-підопічні, які щодня приходять до фонду за порадою, за розрадою і просто за дружною бесідою.

- Основна наша робота – це турбота про людей похилого віку, - каже Іван Макарович. - У нас на обліку перебувають пів сотні старших людей, у тому числі 30 самотніх інвалідів. Маємо також окремий осередок милосердя для інвалідів на візках, цими двома десятками людей опікується мій заступник Оксана ШАРАК. Організовуємо свята у день людей похилого віку, день інвалідів, вручаємо людям подарунки, відвідуємо самотніх удома. Маємо добрих спонсорів, зокрема, ЗПК "ЮМАС" щомісяця виділяє по два кілограми борошна нашим підопічним.

Оскільки людям, які до нас приходять, потрібна більше духовна допомога, а не матеріальна, цього року ми втілили давню мрію – створили при фонді духовно-розважальний центр. Маємо тісний зв'язок із міжконфесійною місією "Україна для Христа", яка знаходиться у Києві. Місія допомагає нам продуктами, одягом, разом ми запровадили у себе однорічну програму "Віра у дії". Вивчаємо Біблію, пізнаємо тонкощі біблейських істин. Щонеділі розглядаємо по дві теми із сорока, розроблених місією. Незабаром слухачі здаватимуть іспит, буде справжній випускний вечір із врученням сертифікатів про закінчення програми "Віра в дії".

Плануємо також сімейні свята, романтичні вечори, театралізовані зібрання, зустрічі з видатними людьми. Хочемо придбати проектор для перегляду біблійних фільмів. Люди до нас ідуть охоче, і не тільки поважного віку. Тут вони знаходять однодумців, мають з ким спілкуватись. Бо саме це найбільш дошкуляє – невислуханість. І не страшна нашим підопічним ніяка криза, навіть тим, хто прикутий до інвалідного візка. Бо найстрашніша криза, яка тепер гуляє по світі, не економічна, не матеріальна, це криза духовна. Вона засіла глибоко в душах людей, і жодні матеріальні статки її не проженуть. Якби ви бачили, наскільки щасливішим почувається наш інвалід, який має з ким поговорити про вчорашній футбольний матч! А якою втіхою світяться очі тих, хто нарешті отримує відповідь на давно назрілі питання про добро і зло, про вищу справедливість. Жодні гроші не замінять багатства людської душі, які ми відкриваємо в наших людях. Це допомагає їм жити, а нам приносить невимовне почуття виконаного християнського обов’язку…

Автор: Софія ОНИКІВСЬКА, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі