Майбутня війна Росії з Грузією

Бажання Заходу "перезавантажити" відносини з Москвою, залишаючи проблему Грузії невирішеною, може інтерпретуватися як мовчазне визнання права Росії використовувати військову силу.

Через шість місяців після того, як 12 серпня, при французькому посередництва було укладено угоду, що зупинила російсько-грузинську війну 2008 року, перемир'я продовжує бути тендітним, та супроводжується постійними інцидентами, які обидві сторони називають "провокаціями". Минулого місяця так зване міністерство оборони сепаратистської Південної Осетії сказало, що Грузія висунула війська до її кордоні [РІА НОВОСТИ, 9 січня 2009]. На цьому тижні південноосетинська влада знову звинуватила Грузію у "нарощуванні приготувань, щоб почати агресію" та обстрілі двома снарядами РПГ-7 південноосетинської столиці Цхінвалі, а також звинуватили спостерігачів ЄС, які контролюють грузинську сторону лінії перемир'я, що вони закривають очі на грузинське військове посилення .

26 січня Тбілісі підписав угоду з місією спостерігачів ЄС про обмеження її збройної присутності близько Південної Осетії та Абхазії до одного батальйону [500 військовослужбовців] і про виведення всього важкого озброєння у цій зоні. Маріонеткова влада Південної Осетії назвали цю угоду обманом, щоб приховати "підготовку агресії" [Інтерфакс, 9 лютого 2009].

Спостерігачі ЄС у свою чергу кажуть, що вони не знайшли свідчень концентрації грузинських військовослужбовців близько Південної Осетії або Абхазії, або ж приготувань до військових дій.

Місія спостерігачів ЄС оголосила, що готова розслідувати осетинські звинувачення в обстрілі грузинської стороною Цхінвалі, якщо їй нададуть доступ у місто [Новости-Грузія, 11 лютого 2009 року]. На цьому тижні південноосетинська поліція затримала двох спостерігачів ОБСЄ за "незаконне проникнення на територію", і після тригодинного затримання їх вислали на підконтрольну грузинам територію. ОБСЄ висловила протест, що даний інцидент "порушив дипломатичний статус спостерігачів". Тбілісі назвав інцидент "провокацією". Влада у Цхінвалі звинувачують ОБСЄ та спостерігачів ЄС у симпатіях до Грузії і в тому, що вони "систематично проникають у Південну Осетію і збільшують напруженість в регіоні". З минулого серпня іноземним спостерігачам заборонений доступ до Південної Осетії. Влада у Цхінвалі каже, що вони дозволять повернутися ОБСЄ у Південну Осетію тільки після визнання суверенітету Південної Осетії [Інтерфакс, 11 лютого 2009 року].

Після війни з центральними органами влади у Тбілісі в 1991-1992 протягом та після розвалу Совєтського Союзу, сепаратистська Південна Осетія продовжувала бути географічно й економічно частиною Грузії. Кордони були відкриті, і торгівля була жвавою. Осетини і грузини, які живуть у Південній Осетії, заробляли на проживання торгівлею транзитом та контрабандою через Південну Осетію до Росії. Тепер транзитна торгівля мертва і зменшилася з-за етнічної чистки грузин. Населення Південної Осетії виживає тільки за рахунок обмеженої зовнішньої допомоги. Єдина гірська дорога з Південної Осетії у Росію, як завжди, протягом зими, закрита снігом протягом багатьох тижнів [РІА НОВОСТИ, 7 січня 2009 року].

Ізольована Південна Осетія, з її "незалежністю", що не визнанана міжнародним співтовариством, перебуває в кризі. Можливо, це і пояснює постійні агресивні заяви, що лунають з Цхінвалі: відновлення військової конфронтації може виявитися єдиним способом припинити неприйнятний статус-кво, встановлений перемир'ям 12 серпня 2008 року.

Войовничість сепаратистів активно підтримується Москвою, у якої є свої власні причини не миритися з існуючим статус-кво. Російський міністр закордонних справ Сєргєй ЛАВРОВ заявив: "Росія стурбована концентрацією грузинських військ біля кордонів Південної Осетії і Абхазії" [РІА НОВОСТИ, 16 січня 2009 року]. Гарантії ЄС, що ніякої "концентрації військових" немає – не прийняті. На цьому тижні російський постійний представник в ОБСЄ, Анвар АЗІМОВ, оголосив: "Грузини концентрують війська і важке озброєння, будують нові укріплення та контрольно-пропускні пункти". АЗІМОВ звинуватив спостерігачів ЄС у безсиллі й незаконних намірах поширити їх місію на території Абхазії і Південної Осетії [РІА НОВИНИ, 11 лютого 2009 року].

Перемир'я у серпні минулого року залишило стратегічно важливу російську базу у Вірменії відключеною від сухопутних шляхів транзиту військових вантажів. Число російських солдатів у Вірменії обмежена приблизно 4000, але протягом 2006 та 2007 років, у Вірменію було переправлені велика кількість важкого озброєння та іншої техніки згідно з угодою з Тбілісі про закриття баз у Батумі та Ахалкалакі [Грузія]. В даний час у Вірменії знаходяться приблизно 200 російських танків, більше ніж 300 БТР, 250 одиниць важкого озброєння і багато іншого військового обладнання – достатнього, щоб повністю озброїти більш ніж 20 000 солдатів [Незалежний військовий огляд, 20 серпня 2004.] Сили у Вірменії можуть бути стрімко розширені, вводячи живу силу повітряним транспортом з Росії. Запчастини, щоб підтримати озброєння можуть також бути відправлені повітряним шляхом, але якщо сухопутний транзит військових вантажів не відновиться протягом року чи двох, не буде ніякої можливості замінити або модернізувати обладнання. Отже, бойова міць цих з’єднань зменшиться, підриваючи зобов'язання Росії щодо захисту свого союзника Вірменії, як і амбіції Москви по відновленню свого панування на Південному Кавказі.

Азербайджан звинуватив Росію у передачі вірменським військовим російських озброєнь,що знаходяться на вірменській території: включаючи 21 танки, 44 БТР, 30 гармат, інше військове обладнання та боєприпаси [bakililar.az, 10 січня 2009 року]. Азербайджанці відхилили російські спростування [Інтерфакс, 20 січня 2009 року]. Ясно, що Азербайджан не дозволить військовий транзит до Вірменії, та й Грузія не буде цього робити без серйозних поступок з боку Росії стосовно Абхазії і Південної Осетії.

У той час як сніг буде покривати кавказькі гірські перевали до травня, поновлення війни з Грузією неможливо. У Москві сподіваються, що грузинська опозиція все ще зможе повалити режим СААКАШВІЛІ, або адміністрація ОБАМИ так чи інакше прибере його. Однак якщо до травня СААКАШВІЛІ залишиться при владі, то Росія серйозно має намір розглядати військове втручання, як засіб для його відсторонення. Постійні порушення перемир'я можуть наростати, щоб залучити російських військовослужбовців та створити публічний "казус БЕЛЛА". Бажання Заходу "перезавантажити" відносини з Москвою, залишаючи проблему Грузії невирішеною, може інтерпретуватися [Москвою] як мовчазне визнання права Росії використовувати військову силу.

Автор: Павло ФЕЛЬГЕНГАУЕР
Джерело: Eurasia Daily Monitor
Переклад: Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі