Якість держави: Це політична криза

Довго я вважав, що знаменита формула спікера Держдуми Боріса ГРИЗЛОВА "парламент не місце для дискусій" стане головним досягненням російських політичних бздурів. Тим більше, що автор минулого року творчо розвинув її, стверджуючи, що "реальна точка зору народу формується у внутріпартійних дискусіях "Единой России", тоді як міжпартійні дебати в Держдумі – це швидше політичне шоу, показ своїх позицій перед своїми виборцями, ніж вироблення якоїсь майбутньої позиції, тобто позиції, яка буде прийнята". А я ж думав, що видавання думки партії за думку народу кануло в Лету з ганебною 6-ю статтею радянської конституції.

Пізніше я зрозумів, що поспішив, побачивши, як один із керівників "Единой России" – В’ячеслав ВОЛОДІН прокоментував продовження повноважень президента і депутатів. Він сказав, що тепер власті Росії зможуть працювати, "не відволікаючись постійно на підготовку до виборів". Навіть лідерам КПРС ніколи не приходило до голови так цинічно опускати виборців. Коли світ занурювався в якнайглибшу економічну кризу, російська влада у терміновому порядку приймали поправки, що збільшують терміни їхнього перебування біля керма. Це яскравіше, ніж будь-які слова, демонструє їхній реальний пріоритет.

Саме тому ними також вдовбується у суспільну свідомість ідея необхідності повернення держави в економіку, без чого не можна подолати нинішню економічну кризу. Мені здається, це небезпечна ідея для Росії. З одного боку, дійсно, у всіх країнах із розвиненим ринком йде сьогодні розмова про зміну ролі держави в економіці. Пакет стимулюючих заходів, який протягнув через конгрес США Барак ОБАМА, багато хто називає найбільш соціалістичним законом в історії Америки. Але, з іншого боку, тут мова йде про ринкові держави, про те, що в попередній моделі економічного розвитку, яка сьогодні й потрапила у кризу, держава принципово йшла з економіки. При цьому всі такі дискусії відбуваються тут в режимі жорсткої політичної конкуренції.

У Росії так ніколи не було. Держава взагалі ніколи не відпускала економіку, активно формувала її під себе, створювала кишенькових олігархів, керувала нею безпосередньо, використовуючи адміністративні методи. У Росії держава наполегливо створювала не вільну ринкову, а неокомандну економіку, яка обслуговує вертикаль влади, забезпечує безбідне і політично стабільне, неконкурентне існування самих державних структур. Вона створила саме ту економіку, яку спочатку й хотіла створити. Без конкуренції, законів і суспільного контролю. Недержавної економіки в Росії, по суті, взагалі немає. Тому вину за нинішню кризу треба покладати не просто на світову економіку, яка, звичайно, посилює ситуацію в Росії, а на російську державу. Ситуацію в країні не можна називати економічною кризою. Це справжня політична криза, викликана провалом неефективної моделі управління, відсутністю політичної та економічної конкуренції, монополізацією влади. Якщо на Заході це дійсно криза ринкової економіки, то в Росії це криза, викликана бездарною імітацією такої економіки.

Це провал централізованої держави Владіміра ПУТІНА, яка створила своє повністю кероване з Кремля політично неконкурентне середовище, а також надцентралізовану, безмежно корумповану економіку, де право приватної власності носить настільки ефемерний характер, що в країні немає заляканіших і політично лояльніших людей, ніж люди з власністю. Держава, по суті, володіє економікою і політикою Росії. Вперше в історії Росії ті люди, які нею монопольно керують, одночасно є її монопольними власниками. Вони її нікому не віддадуть. Їхнє завдання просте і полягає в тому, щоб після виходу з кризи така ситуація не змінилася, а вони продовжували б не менш монопольно керувати і володіти країною. Саме тому вони і вимовляють заклинання про те, що приватизована ними держава є нібито головним інструментом виведення країни з кризи. Її роль, мовляв, повинна навіть збільшуватися.

Коли в країнах Заходу сьогодні говорять про роль держави в економіці, мова йде жодним чином не про механічне збільшення держави в ній, а про шляхи різкого підвищення ефективності її участі в управлінні ринком. Не про кількість держави йде мова, а про її якість. У Росії ж наполегливо нав’язується питання про збільшення масштабів поганого державного управління економікою. Але ж саме ця неефективна і корумпована держава є головною причиною того, що національна економіка країни виявилася фундаментально неконкурентоспроможною. Через неї країна залишилася повністю залежною від світової кон’юнктури, не змогла створити нові типи продукції, які можна було б експортувати, не створила брендів світового рівня.

Збільшувати роль такої провальної держави в економіці країни – це злочин, це означає свідомо розтягувати її неконкурентоспроможність і на післякризовий період, робити росіян, з одного боку, знову заручниками цін на енергоносії, а з іншого – заручниками корумпованих чиновників. Без структурної реформи держави не можна успішно вивести країну з економічної кризи. Без створення реального конкурентного середовища в країні з кризи Росії не вийти. Саме про це не хоче говорити російська влада, оскільки "їхня держава", очевидно, такої конкуренції не витримає, бо вона здатна існувати, лише "не відволікаючись на вибори" і підміняючи "реальну точку зору народу" позицією "Единой России". Чи вистачить у команди Дмітрія МЕДВЄДЄВА мудрості це зрозуміти і політичної волі, щоб почати політичні реформи? Від цього залежить не просто здатність Росії вийти з кризи, але і її конкурентоспроможність у світовій посткризовій економіці.

Автор: Николай ЗЛОБИН (на фото), директор російських і азіатських програм Інституту світової безпеки. США, Вашингтон
Назва оригіналу: Качество государства: Это политический кризис
Джерело: Ведомости: №37 (2307), 03.03.2009
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі