Любов до землі — то покликання

Після успішного створення Землі, Бог на допомогу собі вирішив створити землевпорядника. Цей дотепний жарт якось почула від начальника районного відділу земельних ресурсів Дарії МІГАЩУК, яка, мабуть, достеменно знає все про кожен клаптик землі в нашому районі.

Це на перший погляд може здатися, що робота землевпорядника нецікава. Проте, коли починаєш спілкуватися з Дарією Михайлівною, яка чудово орієнтується в цілому океані законів, є справді висококласним фахівцем, грамотним знавцем своєї нелегкої справи й добрим порадником, змінюєш ставлення до цієї професії, усвідомлюєш ту відповідальність, яка лягає на плечі цих людей. Адже споконвічно для нас, українців, земля була найдорожчим скарбом. І нині, коли земля переходить у власність людей, у державі панує певна зневіра, невпевненість у завтрашньому дні, стало значно важче працювати. Адже землевпорядник має вести справедливу політику, яка опирається на державне законодавство, бути чесним і порядним, виконувати, так би мовити, просвітницьку роботу серед населення, яке опинилось на роздоріжжі земельної реформи.

Проте, Дарія Михайлівна належить до тих жінок, які не лякаються труднощів. Спостерігаючи за нею, просто таки захоплюєшся тією енергією, запалом, які притаманні цій жінці. А воно й не дивно, бо пані Дарка родом із самого серця Карпат, з підніжжя гордої Говерли. Тож хіба може бути в корінної гуцулки інший темперамент?

Дарія Михайлівна народилася у Ворохті, зростаючи серед природи, лісів, змалечку любила рідну землю. Тому після закінчення школи навчалась у Львівському сільськогосподарському інституті на землевпорядному факультеті. До речі, до інституту вступила разом зі своїм однокласником Іваном МІГАЩУКОМ, а вже на п’ятому курсі колишні однокласники, а тепер уже однокурсники Дарія та Іван побралися. Отак у парі вони вже більш як тридцять років, залишаються вірними одне одному й тій життєвій стежині, пов’язаній з любов’ю до землі, яку колись собі вибрали ще в юності.

Що не кажіть, а таке трапляється нечасто, бо й єдина донечка Христина також пішла батьківською дорогою: нещодавно захистила звання магістра із земельного кадастру в Львівській політехніці. Нині дівчина працює за контрактом у Англії, але планує повернутись додому — а це ознака того, що батьки зуміли прищепити і їй любов до української землі.

Під керівництвом Дарії Михайлівни — тридцять осіб, люди в колективі працюють вже багато років, добре знають свою роботу, а тому у відділі все чітко відпрацьоване, як у злагодженому механізмі. Відчувається здорова атмосфера, яка тут панує, взаємоповага, розуміння, щирість у стосунках між керівником і підлеглими. Тут уміють самовіддано трудитися, не рахуючись зі своїм часом, іноді допізна, тут уміють також дружно відпочивати.

Наступного року виповниться тридцять років відтоді, як Дарія МІГАЩУК приїхала працювати у Коломийський районний відділ земельних ресурсів. Починала з найменшої посади — агролісомеліоратора. Згодом обіймала посаду заступникам начальника й ось уже восьмий рік, як перебрала на себе керівництво відділом.

У цій святковій весняній статті не буду торкатися земельних тем, хоча під час розмови з Дарією Михайлівною без них не обійшлося. Бо коли людина на своєму місці, а обраний фах є її покликанням, то не говорити про свою роботу вона просто не може. Пані Дарка — не виняток. Вона розповідала, над чим нині працює відділ, що вже зроблено, а що в найближчих перспективах. Уже завершують паювання земель, роблять опис усіх меліорованих земель у районі, поновлюють картографічні матеріали, оновлюють грошову оцінку земель на території сільрад.

Бути жінкою-керівником — украй нелегко. Для цього треба володіти багатогранністю натури. Адже на роботі ти береш на себе чоловічі обов’язки, мусиш бути твердою, а іноді й суворою, а вдома бути ніжною і лагідною мамою й дружиною. Усе це Дарія Михайлівна зуміла гармонійно поєднати. Вдома вона вправно перебирає на себе роль дбайливої господині: розводить перед вікнами хати чудові квіти, пече свій смачний фірмовий сирник, куховарить, доглядає чотирилапих улюбленців — кота й симпатягу песика Девіда. Словом, як і годиться, тримає в хаті три кути, бо такою й має бути справжня жінка.

Автор: Оксана КРОХМАЛЮК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі