Роковини наказу СТАЛІНА
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-03-05 05:55:12
Виповнилося 69 років від постанови лідерів радянської комуністичної партії, на основі якої загинуло понад 20 тисяч польських офіцерів та військовополонених, що перебували в таборах і в’язницях на території України та Білорусі.
Внаслідок рішення Йосипа СТАЛІНА і політбюро ЦК більшовицької партії від 5 березня 1940 року, почався так званий "катинський злочин"; з рук НКВС втратили життя в’язні, взяті в неволю після наступу Радянського Союзу на Польщу. Ув’язнених вбивали пострілом. Страти відбувалася від квітня до травня 1940 року у Катині, Харкові та Мєдному.
Радянська пропаганда півстоліття твердила, що винною у масовому злочині є німецька сторона. Таке становище підтримувала влада Польської Народної Республіки. Еміграційні середовища обвинувачували НКВС.
Спроби польського уряду висвітлити справу з допомогою Міжнародного Червоного Хреста довели до того, що Кремль у 1943 році розірвав польсько-радянські відносини.
Лише 13 квітня 1990 року уряд Радянського Союзу підтвердив, що автор злочину – це НКВС.
Як відзначив у 90. роках тогочасний польський президент Лєх ВАЛЕНСА, півстоліття після злочину правда про Катинь перемогла: "Ми чули цей німий крик понад півстоліття. Він пробивався крізь брехню, терор, змову мовчання. Був для нас згадкою і зобов’язанням".
60 років від катинського злочину, у 2000 році, у Катині, Харкові та Мєдному відкрито польські цвинтарі.
Справу катинського злочину досліджує Інститут Національної Пам’яті, історики вважають, що це було людиновбивство, з огляду на ідеологічні мотиви, а насправді – національні, а також на масовість вбивства.
Російська прокуратура визнала, що злочин не був людиновбивством. Нікого не поставлено перед судом, повідомляє Польське радіо.
Обговорити на форумі
Внаслідок рішення Йосипа СТАЛІНА і політбюро ЦК більшовицької партії від 5 березня 1940 року, почався так званий "катинський злочин"; з рук НКВС втратили життя в’язні, взяті в неволю після наступу Радянського Союзу на Польщу. Ув’язнених вбивали пострілом. Страти відбувалася від квітня до травня 1940 року у Катині, Харкові та Мєдному.
Радянська пропаганда півстоліття твердила, що винною у масовому злочині є німецька сторона. Таке становище підтримувала влада Польської Народної Республіки. Еміграційні середовища обвинувачували НКВС.
Спроби польського уряду висвітлити справу з допомогою Міжнародного Червоного Хреста довели до того, що Кремль у 1943 році розірвав польсько-радянські відносини.
Лише 13 квітня 1990 року уряд Радянського Союзу підтвердив, що автор злочину – це НКВС.
Як відзначив у 90. роках тогочасний польський президент Лєх ВАЛЕНСА, півстоліття після злочину правда про Катинь перемогла: "Ми чули цей німий крик понад півстоліття. Він пробивався крізь брехню, терор, змову мовчання. Був для нас згадкою і зобов’язанням".
60 років від катинського злочину, у 2000 році, у Катині, Харкові та Мєдному відкрито польські цвинтарі.
Справу катинського злочину досліджує Інститут Національної Пам’яті, історики вважають, що це було людиновбивство, з огляду на ідеологічні мотиви, а насправді – національні, а також на масовість вбивства.
Російська прокуратура визнала, що злочин не був людиновбивством. Нікого не поставлено перед судом, повідомляє Польське радіо.
Обговорити на форумі