Помста надмірності

Пам’ятаєте старі добрі дні, коли ми говорили про "субпрайм-кризу" – а деякі навіть думали, що ця криза може цим "обмежитися"? О, ностальгія!

Сьогодні ми знаємо, що субпрайм-кредитування було тільки маленькою частиною проблеми. Навіть усі погані іпотечні позики загалом були тільки частиною того, що було не так. Ми живемо у світі проблемних позичальників – від девелоперів торгових центрів до європейських "чудо" економік. І нові види боргових проблем якраз продовжують з’являтися.

Як сталася ця глобальна боргова криза? Чому вона настільки широко розповсюджена? Відповідь запропоную шукати в чотирьохрічної давності доповіді Бена БЕРНАНКЕ [Ben BERNANKE], голови Федеральної резервної системи. Тоді БЕРНАНКЕ пробував заспокоювати. Але те, що він говорив, провіщало, однак, майбутню депресію.

Доповідь під назвою "Перенасичення глобальних заощаджень і дефіцит американського поточного балансу" запропонувала нове пояснення швидкого зростання американського торгового дефіциту на початку XXI сторіччя. Причини – аргументував Бернанке – лежать не в Америці, а в Азії.

В середині 1990-х, підкреслив він, порогові економіки Азії були головними імпортерами капіталу, який позичався за кордоном для фінансування їхнього розвитку. Але після азіатської фінансової кризи 1997-98 рр. (яка тоді здавалася великою подією, а у порівнянні з тим, що є зараз, виглядає цілком тривіальною) ці країни почали себе захищати, накопичуючи величезні обсяги іноземних активів на чорний день, фактично експортуючи капітал до решти світу.

В результаті світ був наводнений дешевими грішми, що шукали, куди б їх вклали.

Більшість із цих грошей ішли у Сполучені Штати – звідси наш гігантський торговий дефіцит, тому що торговий дефіцит є зворотною стороною припливу капіталу. Але як Бернанке правильно підкреслював, гроші лилися і в інші країни. Зокрема, низка невеликих європейських економік відчули припливи капіталу, який хоча і в абсолютних цифрах був набагато меншим, ніж потоки у Сполучені Штати, однак був набагато більшим порівняно з розміром їхніх економік.

Отже, значна частина глобального надлишку заощаджень опинилася в Америці. Чому?

Цитуючи БЕРНАНКЕ – через "глибину і софістичність фінансових ринків країни (які, серед іншого, дозволили легкий доступ сімей до житлового добробуту)". Глибина, так. Але софістичність? Краще б ви сказати, що американські банкіри, чверть століття підтримувані дерегуляційним завзяттям, ведуть світ до пошуку софістичних шляхів збагатити себе, приховуючи ризики і обдурюючи інвесторів.

І широковідкриті, нежорстко регульовані фінансові системи характеризують багато інших реципієнтів великих потоків капіталу. Це, можливо, пояснює майже надприродну кореляцію між консервативною похвалою два чи три роки тому і економічним лихом сьогодні. "Реформи зробили Ісландію північним тигром", декларувало видання Інституту КАТОНА [CATO Institute – ліберальний аналітичний центр. – Z]. "Як Ірландія стала кельтським тигром" – заголовок однієї статті Heritage Foundation [Фонд "Спадщина" – консервативний аналітичний центр. – Z]; "Естонське економічне диво" – заголовок іншої. Всі три країни зараз знаходяться в глибокій кризі.

На якийсь час наплив капіталу створив ілюзію багатства у цих країнах, так само як і для американських домовласників: ціни активів підвищувалися, валюти сильні, і все виглядало відмінно. Але булька завжди рано чи пізно тріскає, і вчорашні диво-економіки нині стали інвалідами, країнами, чиї активи випарувалися, а чиї борги залишаються дуже реальними. І ці борги є особливо важким гнітом, бо більшість позик були деноміновані у валютах інших країн.

Збитки не обмежуються первинними позичальниками. В Америці житлова булька переважно спостерігалася вздовж узбереж, але коли булька луснула, попит на промислові товари, особливо автомобілі, обвалився – і це зібрало жахливу данину в індустріальних центрах. Так само європейські бульки були переважно на периферії континенту, але промислове виробництво в Німеччині, яке ніколи не втягувалась у фінансові бульки, – а є ядром європейського виробництва, – стрімко падає, завдяки обвалу експорту.

Якщо ви хочете знати, де джерела глобальної кризи, то я думаю про це таким чином: ми бачимо помсту надмірності.

І надлишок заощаджень все ще тут. Фактично, тепер навіть більшою мірою, ніж колись – тепер, коли раптово зубожілі споживачі знову відкрили чесноти ощадливості і світовий бум нерухомості, який був зливом для всіх цих додаткових заощаджень, перетворився на світову депресію.

Єдино правильний спосіб подивитися на міжнародну ситуацію зараз є те, що ми страждаємо від глобального парадоксу ощадливості: у всьому світі бажання заощаджень перевищує обсяг бізнесу, що хоче інвестувати. І в результаті різкого загального падіння цін ця ситуація стає ще гіршою.

Ось так ми влізли у скруту. І далі шукаємо виходу.

Автор: Пол КРУГМАН [Paul KRUGMAN]
Назва оригіналу: Revenge of the Glut
Джерело: The New York Times, 02.03.2009
Переклад: Західна аналітична група
Обговорити на форумі