Націоналізувати чи ні – це є питанням

Ліндсі ГРЕХЕМ [Lindsey GRAHAM], сенатор від республіканців, Алан ҐРІНСПЕН [Alan GREENSPAN], колишній голова Федерального Резерву США, і Джеймс БЕЙКЕР [James Baker], другий міністр фінансів Рональда РЕЙҐАНА [Reagan], є "за". Бен БЕРНАРКЕ [Ben BERNANKE], поточний голова ФРС, і адміністрація ліберальних демократів – проти. Що розділяє їх? Відповідь: "націоналізація".

У 1978 Альфред КАН [Alfred KAHN], радник із інфляції президента Джимі КАРТЕРА, використав слово "депресія". Президент так роззлостився, що КАН почав на заміну використовувати слово "банан" [йдеться про фразу "We’re in danger of having the worst banana in 45 years" – "Ризикуємо мати найгіршого за 45 років банана"]. Але передбачена КАНОМ рецесія таки сталася. При певних умовах так само може статися з націоналізацією. Більше того, вже сталося: як інакше назвати дії федерального уряду відносно Fannie Mae, Freddie Mac, AIG і все в більшій мірі Citigroup? Невже націоналізація є великим фінансовим бананом?

У значній мірі це семантична дискусія. Але під нею як мінімум дві великі проблеми. Хто зазнає втрат? Як найкраще реструктуризувати банки?

Банки – це ми. Часто дебатується так, ніби вони можуть бути покарані без втрат звичайних людей. Але якщо вони зробили втрати, хтось мусить зазнавати втрат. Фактично, рішення мало змусити платників податків зазнавати втрат, які повинні лягти на кредиторів. Деякі переконують, що й акціонерів треба рятувати, так. Але цього належним чином не сталося: ціни акцій дійсно обвалилися. Це щодо акціонерів.

Однак переважна велика частина банківських активів фінансуються через запозичення, а не акціонерний капітал. Тому рішення втримати кредиторів незайманими має величезні значення. Якщо ми приймаємо БЕРНАРКОВЕ визначення "націоналізації" як рішення "знищити приватних акціонерів", ми можемо назвати цю діяльність "соціалізацією".

Які є його докази "за" і "проти"?

Є два найбільші "проти". Перше, соціалізація втрат знижує витрати мегабанків, вибірково, таким чином, субсидуючи їх баланси. Це, у свою чергу, загострює проблему "дуже великий, щоб збанкрутувати". По-друге, акціонери отримують оптимістичну опцію, в поточних цінах ринку, без ризику втрат. Це мотивує "гру ва-банк". Так соціалізація втрат збільшує необхідність контролювати менеджмент. Чотири найбільші комерційні банки США – JPMorgan Chase, Citigroup, Bank of America і Wells Fargo – володіють 64% активів комерційних банків США. Якщо кредитори цих бізнес-структур не можуть перенести істотні втрати, то ринкова економіка просто нікудишня.

Автор: Мартін ВОЛЬФ [Martin WOLF]
Назва оригіналу: To nationalise or not – that is the question
Джерело: The Financial Times, 04.03.2009
Переклад: Західна аналітична група
Обговорити на форумі