Потужні акорди західноукраїнських малярів

Український живопис ХІХ — початку ХХ століття, як і вся українська національна культура тієї доби, розвивався в складних історичних умовах. Передусім територія України не становила собою єдиного державного об’єднання. Як і раніше, вона продовжувала залишатися поділеною кордонами не тільки на східну і західну частини, а й була поділеною між кількома державами, внаслідок чого соціально-економічний і культурний розвиток у кожній з них відбувався по-різному, відзначався своїми специфічними особливостями.

Одночасно це був і період інтенсивного розвитку української культури. Успішно розвиваються всі її найважливіші галузі: наука, журналістика, художня література, театральне, музичне, образотворче мистецтво.

Найвищого рівня серед образотворчих мистецтв набув в останніх роках ХІХ — початку ХХ століття український станковий живопис, який поряд з літературою став однією з провідних галузей національної культури.

Про зрілість і високий художній рівень українського живопису в цей період свідчить інтенсивний розвиток всіх його основних жанрів побутового, портретного та пейзажного, в яких знайшли своє високохудожнє відображення життя, побут та звичаї українського села. Чимало створених у цей період портретних і пейзажних творів увійшли в скарбницю вітчизняного мистецтва на правах шедеврів. На зламі ХІХ—ХХ століття на арену художнього життя виходить нове покоління художників, серед яких І.ТРУШ, Й.КУРИЛАС, Я.ПСТРАК, А.МОНАСТИРСЬКИЙ, М.СОСЕНКО, О.НОВАКІВСЬКИЙ, М.ІВАСЮК, О.КУЛЬЧИЦЬКА, а згодом М.МОРОЗ та С.ГОРДИНСЬКИЙ.

На відміну від художників Наддніпрянщини, які здобули художню освіту головним чином у художніх закладах Росії, західноукраїнські митці були вихованцями європейських художніх академій.

У творчості цих митців неважко знайти риси, які свідчать про плідне використання ними досягнень тих чи інших шкіл і течій тогочасного й новітнього мистецтва, починаючи від імпресіонізму і декоративного монументалізму та закінчуючи експресіонізмом і символізмом. Вони сміливо експериментували, вдаючись при цьому до використання засобів і прийомів, властивих середньовічному та народному мистецтву. Психологізм у їхніх творах нерідко поступався місцем поетизації та філософському наповненню образів. Серед художніх засобів, якими вони користувалися, важливу роль відіграють живописна метафора та символ. І все ж провідним творчим методом західноукраїнських митців залишався реалізм, який збагачувався використанням досягнення модерну.

Одним із перших на шлях реалістичного зображення дійсності у всіх живописних жанрах став Олекса НОВАКІВСЬКИЙ, творчість якого протягом останнього часу була у центрі культурного й мистецького життя Галичини.

Восени 1913 року О.НОВАКІВСЬКИЙ переїжджає на постійне проживання до Львова, що стає поворотним новим періодом у творчості художника, який він удосконалює протягом 22-х років проживання у Львові. За цей період він створює шедеври, що увійшли до золотого фонду українського національного образотворчого мистецтва. Палітра митця настільки багата й насичена дзвінкими й кольоровими інтенсивними сполученнями, що його живопис мимоволі асоціюється з музикою. М.ВОРОНИЙ мав повну рацію, зауваживши, що "НОВАКІВСЬКОГО не можна оглядати, його треба слухати...", "...його динамічні фарби, насичені пристрасною музикою, дзвонять, гойдаються потужними акордами... Він, передусім, маляр-симфоніст і творить образи-символи". Його школа-майстерня була високо поцінована та матеріально підтримана Андрієм ШЕПТИЦЬКИМ, що дало змогу продовж довгого періоду бути центром новітньої української образотворчості. Цій темі була присвячена виставка образотворчого мистецтва учнів школи Олекси НОВАКІВСЬКОГО, яку на запрошення Національного заповідника "Софія Київська" організував із власних колекцій Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. На виставці було представлено п’ятдесят полотен, авторами яких є Святослав ГОРДИНСЬКИЙ, Михайло МОРОЗ, Григорій СМОЛЬСЬКИЙ, Маргарет та Роман СЕЛЬСЬКІ, Ольга ПЛЕШКАН, Іван КЕЙВАН, Петро САХРО та Ярослав ЛУКАВЕЦЬКИЙ. Крім того у 2008 році з нагоди 100-літнього ювілею з дня народження Ярослава Лукавецького та 120-річчя Ярослава ПСТРАКА у виставкових залах гуцульського музею експонувались виставки творів цих митців.

Кілька сотень живописних полотен, що посіли вагоме місце в музейній колекції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття другої половини ХІХ—ХХ століть, розширили діапазон сприйняття та пізнання культури цієї частини України і дали можливість не тільки споглядати чи милуватись цими творами, а й займатись науковими дослідженнями в галузі образотворчого мистецтва.

Автор: Ярослава ТКАЧУК, Автор: директор Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі