Більшівецька Богородиця поєднала народи (фото)

У прикарпатському селищі Більшівці триває відновлення костелу, де колись знаходилася чудотворна ікона Пресвятої Діви. Тут ще кілька місяців тому спільно працювали поляки з українцями. Про якісь політичні чи етнічні розбіжності ніколи нема мови. Вони об’єднані спільною справою - якнайшвидше відбудувати святиню. Незабаром поляків знову тут чекають.

Радуйся, Марії з вод Дністрових взята. За словами краєзнавців історія більшівецької ікони сягає коріннями у 1520 рік. Тоді селищем володів Марцін Казновський, полковник королівських військ, який пізніше став польським гетьманом. Можновладець хотів визволити землі від татарських набігів. Чорні, як води в Дністрі, думки крутилися в голові Казновського. Полковник добре знав, що ворогів значно більше, аніж він думав перед походом.

Стоячи на поромі під час переправи своїх військ через Дністер, він раптом почув плюскіт води. Це плив його собака, тримаючи у зубах якесь скручене полотно. Поглянувши на знахідку, Казновський ледь не втратив дар мови, адже це був образ матері Божої з Дитятком Ісусом. "Це щасливий знак", - подумав польський вельможа і показав образ своїм воїнам. Натхненні чудом, вони перемогли переважаючу силу татарів.

Проте під час бою самого Казновського тяжко поранили. Лікарі пустили йому кров і сказали, що шансів вижити для полковника майже немає. Проте чоловік молився до знайденої Богородиці й вижив. Згодом пан помістив образ до замкової каплиці в Більшівцях. На жаль, місце, де стояв колись замок історики та археологи й донині знайти не можуть. Від величної споруди не залишилося щонайменшого сліду.

Сяє крізь віки ікона у папській короні. Історія чудотворного образу у подальшому пов’язана з більшівецьким костелом і монастирем кармелітів, що його заснував той же Марцін Казновський. 23 лютого 1623 року він написав дарчу, що досі знаходиться в архівах одного з кармелітських чоловічих монастирів Європи. Пожертвування було зроблено і від імені дружини Казновського Гелени Стачинської. 20 березня 1624 року відбулося урочисте внесення образу до першого дерев’яного костелу. Кармеліти, які прибули в Більшівці отримали від полковника 5 ставків, та землі.

Споруда розбудовувалася. Незабаром перед костелом височів оборонний мур з вежею на вхідною брамою та великі підземелля, де під час ворожих нападів ховалися й монахи, й місцеві жителі. Хоча протягом 17 століття кармеліти кілька раз покидали напівзруйнований монастир і костел через ворожі набіги. У 1671 році чудотворний образ вдалося вивезти до Львова. Святиня кількадесят літ простояла у забутті.

Відбудову більшівецьких святинь розпочав полковник Ян Галецький як подяку за чудесне оздоровлення. Нова посвята костелу відбулася в 1725 році. Багато коштів на оздоблення храму дав гетьман Ян-Станіслав Яблоновський. А в 1777 року папа Климент 13 коронував ікону. З того часу в костелі було запроваджено відпуст на честь Матері Божої. У Більшівці прибували тисячі паломників. Проте у 1855 корону з образу хтось украв. Її швидко знайшли у сусідньому селі Дубівці, наново освятили та повернули на ікону.

Воєнні "мандрівки". Під час Першої світової війни, атакуючи німецько-австрійську армію за муроми костелу переховувалися російські війська. На час обстрілу образ заховали у підземеллі, а згодом монахи знову втекли з образом до Львова та заховали його у львівському монастирі кармелітів. Там він знаходився до 15 липня 1930 року. Через вісім років образ із великими почестями знову повернули на Прикарпаття стараннями Феліції Кшечуновіч.

У наступне воєнне лихоліття 1940-их образ в черговий раз помандрував до Львова. У 1947 році представники радянської влади закрили більшівецький костел. Довгі роки у монастирських келіях був склад зернових і міндобрив, а в приміщенні костелу – стайня.

У 1945 році, коли знищили львівський костел кармелітів, - чудотворний образ вивезли до Кракова, де через два десятиліття перенесли до одного з найстарших храмів Польщі - костелу святої Катерини у Гданську. Кілька років там виникла пожежа, проте чудотворний образ полум’я не зачепило. Експерти знизуючи плечима казали, що Богородиця таким чином знову показала чудо.

Чудо відновлення. Але не забула Пресвята Діва й про Більшівці. У 1990 році римо-католицька громада селища почала відновлення руїн святині. Проте на це потрібні були значні кошти. Отож роботи тривали повільно. Допомогу надала уродженка Прикарпаття Вєслава Голік з польського містечка Глівіци. Приїхавши на відпочинок до Львова, знана громадська діячка Польщі, випадково опинилася у Більшівцях та виявила бажання допомогти у відбудові костелу.

Численні візити у різні інстанції зробили свою справу. Аби допомогти більшівчанам, пані Вєслава дійшла аж до сейму. Як результат у 2005 році відбулася українсько-польська конференція за участю працівників заповідника "Давній Галич", викладачів шльонської політехніки та вроцлавського університету й отців-францисканців, яким у 2002 році кармеліти передали костел. І хоча там почалися відправи, робота чекала.

На відбудову костелу приїхали дві групи студентів факультету архітектури шльонської політехніки й дві групи археологів з вроцлавського університету. До них долучилася активна молодь з Івано-Франківська, Львова, Коломиї, Стрия та кількох міст Польщі.

Разом з ними працювали отці-францисканці, які створили для молодих людей Центр миру та поєднання. У майбутньому, розповідають монахи, тут буде потужний духовний молодіжний осередок з бібліотекою, лекційними залами для вивчення мови, маленьким музеєм монастиря та костелу. Окрім того, у Більшівцях щоліта організовуватимуться зустрічі молоді, на які запрошуватимемо людей з усієї України та Польщі.



Автор: Мирослав РОВІЦКІ
Джерело: Kurier Galicyjski для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі