Регіональний лобізм: Поквапмося робити добро

Що заважає відомим вихідцям з нашого краю лобіювати в Києві інтереси Коломийщини.

Тема регіонального лобізму не нова. Відомо, що в усіх гілках влади, тією чи іншою мірою, представлені всі державні області. Неформальні депутатські об’єднання існують у Верховній Раді, інтереси окремих регіонів активно лобіювали в Кабміні за часів Віктора Януковича.

Як же це відбувається? Сьогодні, мабуть, мало хто пригадає, що наприкінці 2007 року Янукович із Азаровим профінансували на кілька мільйонів спорудження метрополітену в Донецьку. Мабуть, не варто навіть згадувати, Донеччина – рідна вотчина Віктора Федоровича, а на момент виділення цих грошей тодішній Кабмін доживав свої останні дні. І цей приклад яскраво демонструє, як донецькі вміють відстоювати інтереси своїх земляків. Пакуючи валізи, аби звільнити міністерські кабінети, вони встигають (а головне – не забувають) „вибити” для свого регіону все, що можуть. І це вже по завершенні виборів.

Прикладів можна наводити на весь номер газети, і нам, коломийцям, тут нема на що ображатися. Краще вчитися.

Проводячи останні роки у Львові, я звернув увагу на те, що представників саме Львівщини є нині найбільше чи не на всіх основних посадах у Києві. Якщо бодай поверхово переглянути прізвища народних депутатів, членів Кабінету міністрів нинішнього складу, то вихідців зі Львівської області там набереться рекордна кількість. Хоча не всі тепер пригадають, що, наприклад, депутат Ганна Герман – колишня львів’янка, як і Тарас Чорновіл. Народилися або вчилися на Львівщині Ігор Кріль, комуніст Олександ Голуб, Степан Давимука і Віктор Пинзеник, Анатолій Матвієнко. У Верховній Раді присутня також велика частка „рафінованих” львів’ян, таких як Петро Писарчук, Іван Денькович, Степан Курпіль та Андрій Шкіль, Тарас Стецьків, Андрій Парубій та Ярослав Кендзьор. У Кабміні міністерські портфелі в руках галичан Івана Вакарчука, Василя Куйбіди, Івана Васюника, Василя Вовкуна.

Хіба невідомо, що І.Васюник майже щотижня приїздить до Львова для допомоги місцевій владі гідно підготуватися до футбольного чемпіонату Євро-2012?

Цілком очевидно, що за теперішніх умов розвитку всіх ланок вертикалі "Центр-провінція" неможливо обійтися без регіонального лобізму. Бо коли одні його активно використовують, а інші, покладаючись на добропорядність центральних органів влади, які нібито рівномірно розподіляють бюджетні кошти, однаково ставляться до видачі різного роду ліцензій дозволів і т.ін. (треба бути наївним щоб у це повірити), - то можемо на місцевому рівні багато втратити.

На різних етапах становлення незалежної держави місцева влада не завжди, на мій погляд, вміло використовувала досвідчених управлінців (менеджерів), видатних особистостей, які є вихідцями з нашого краю, задля його розвитку. Зокрема, через неефективність місцевої влади, на мою думку, було втрачено можливість завершити будівництво коломийського м’ясокомбінату за часів урядування в Міністерстві сільського господарства В.Ткачука, який наполегливо звертався до органів місцевого самоврядування з пропозицією негайної приватизації об’єкту, пошуку ефективного власника та спільними зусиллями держави й акціонерів якнайшвидше завершити будівництво. Але не прислухались, і час було згаяно.

До лобістів нашого краю, окрім Героя України В.Ткачука, необхідно віднести плеяду старійшин, видатних письменників та знаних громадських діячів, також Героїв України, Д.Павличка та Р.Іваничука, а також науковців - академіка М.Співака, професора В.Лизанчука, першого заступника міністра охорони здоров’я З.Митника… Серед когорти молодшого покоління вартувало б відзначити відомого банкіра Д.Гриджука, успішного видавця, поета І.Малковича, ефективного управлінця Б.Гдичинського, девізом життя якого є - "КВАПИТИСЯ РОБИТИ ДОБРО". Якраз на прикладі теперішнього заступника голови правління ВАТ „Укрнафта”, нашого земляка Богдана Гдичинського хотілося б привернути увагу місцевих урядовців до того, які ж є можливості в лобіюванні, в хорошому сенсі цього слова, інтересів нашого краю видатними особистостями-вихідцями з регіону. Прослідкуємо успішний поступ пана Богдана, колишнього студента Коломийського технікуму МОД, його кроки від депутата Коломийської міської та Івано-Франківської обласної рад до успішної служби в органах внутрішніх справ України, від завідувача відділу забезпечення діяльності Кримського природного заповідника до начальника Управління лікувально-оздоровчих закладів Державного управління справами (ДУС), від заступника керівника ДУС Адміністрації Президента України до одного з чільників ВАТ „Укрнафта”. А ще навчання в університеті, кандидатська дисертація, здобуття звання заслуженого юриста України.

І що дивує найбільше - паралельно з успішною діяльністю за основними місцями роботи наш земляк, як заступник голови постійної комісії обласної ради з питань захисту прав людини, законності та правопорядку, веде енергійну громадсько-політичну діяльність, що видно з його активної позиції у сприянні та забезпеченні прав і свобод громадян, розвитку демократії. З перших днів роботи Б.Гдичинського в обласній раді ним було обрано пріоритетний напрямок відродження духовного життя на Прикарпатті, особливо у відбудові храмів, надано фінансову допомогу на їх будівництво, відновлення іконостасів, фінансування реставраційних робіт церков у районах. Таким чином, компетенція особистості розповсюджувалась на організацію діяльності правоохоронних органів (місто, область, столиця), лікувально-оздоровчу та туристичну галузі (Кримська автономія, столиця), адміністративну й управлінську діяльність (обласний рівень, адміністрація Президента та бізнесова структура – ВАТ "Укрнафта").

Мені, за родом теперішньої служби, добре відома і його діяльність у ще одній цікавій та конче необхідній для нашої держави сфері – міжнародні відносини. На сьогоднішній день Богдан Петрович успішно займається організацією міжнародного співробітництва ВАТ "Укрнафта" з нафтопереробними фірмами й компаніями різних країн світу.

Специфіка роботи, виробничі й службові потреби дали йому можливість налагодити робочі партнерські стосунки з дипломатами багатьох країн світу, таких як США, Канада, Австрія, ФРН, Франція, Італія, Польща, Угорщина, Румунія, Швеція, Швейцарія, Нігерія та Арабські Емірати (таким чином його теперішня діяльність не обмежується тільки Україною).

Наприкінці минулого року з нагоди відзначення професійного свята – Дня дипломатичного працівника – у Дипломатичній академії при Міністерстві закордонних справ України відбулося вручення державних нагород, почесних грамот, орденів за заслуги та медалей дипломатам і особам, які зробили вагомий внесок у просуванні України на світовій арені. Також державні нагороди вручали керівникам тих засобів масової інформації, які висвітлювали важливі питання зовнішньополітичної діяльності України. Зокрема, міністр закордонних справ Володимир Огризко нагородив головного редактора газети "День" Ларису Івшину відзнакою ІІІ ступеня Міністерства закордонних справ України, нашого земляка Богдана Гдичинського Почесною відзнакою МЗС України І ступеня.

А тепер висновок. Як потрібно, на мою думку, співпрацювати місцевим урядовцям із згаданими (і неназваними) особистостями, вихідцями з нашого краю? Чи хтось замислювався над тим, що варто б запрошувати з певною регулярністю цих осіб до нашого краю або, принаймні, зустрічатися з ними в столиці, запитувати їхню думку про способи вирішення тих чи інших місцевих проблем – від планування та наповнення місцевого бюджету до розвитку бізнесової складової економічної сфери? Коли мовиться про пана Гдичинського, то, очевидно, його поради й допомога не була б зайвою в розвитку туристичної інфраструктури краю, розвитку нафтового бізнесу, міжнародних зв’язків… Наприклад, у програмі перебування послів іноземних держав у Коломиї (лютий 2007 року, до речі, візит також організовано п. Гдичинським) мала б бути не тільки екскурсійна складова, а хоча б домовленість про наступну зустріч представника місцевої влади в посольстві тієї чи іншої країни з конкретними, наперед продуманими пропозиціями.

Для цього треба вміло організувати таку роботу. А розпочати її, напевно, треба було б зі збору й аналізу резюме чи біографій вихідців з Коломийщини, бо багато чого є невідомого місцевій громаді, чим ці особистості займалися з часу виїзду за межі краю.

Очевидно, слід зібрати всіх знаних земляків, незважаючи на щільність робочого графіку місцевих урядовців та й запрошених, і узгодити майбутню спільну співпрацю. Правда, в дипломатичних відносинах, та й у людських також, спираються на незаперечну істину: краще вирішувати проблеми на дорозі з двостороннім рухом.

З огляду на це, деколи столичного земляка годиться також пролобіювати місцевою громадою: надати йому підтримку при висуненні на звання або урядову нагороду, показати його старання у вигляді статті у місцевій (може й столичній) пресі чи відповідний матеріал розмістити на коломийському WEB порталі, навіть спробувати полагодити місток чи засипати яму на вулиці, яка веде до його родинного гнізда...

Повага з боку громади, певен того, сторицею буде повернута на благо регіону.

Автор: Ігор ДОВГАНЮК, дипломат
Джерело: Коломийська правда для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі