Не донька, а голос в телефоні

Сиджу на концерті й бачу, як жінка похилого віку тримає у витягнутій руці спрямований до сцени мобільний телефон.

"Нащо це вам?" - цікавлюсь пошепки. З’ясовується, її донька вже понад 5 років працює в Італії і за весь цей час не приїжджала додому. Донька залишила їй онуку, яка виступала того вечора на сцені й бабуся транслює матері в Італію цей виступ по телефону. Чоловіка в дочки немає, тому бабуся доглядає внуку сама. Жінка щиро рада, що має можливість зв’язатися з донькою і бути в курсі всього, що з нею відбувається. Та їй прикро розуміти, що вона може не впізнати доньку, коли та нарешті повернеться додому. Та бабуся хвилюється, що не зможе впізнати доньку, бо за ці 5 років не бачила навіть її фотографії.

Такі випадки вже давно стали нормою нашого життя. Сироти ростуть при живих батьках. Якими батьками вони будуть, якщо своїх чули тільки в телефоні?

Автор: Олекса МЕЛЬНИК
Джерело: Коломийська правда для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі