Сталін помер, а відчуття таке, наче й досі живий…

У відділі управління комунальним майном м.Коломиї, я наштовхнувся в приймальні на чоловіка, який ніяк не міг вгамувати свого обурення тим, що йому довелося побігати, щоб отримати довідку.

- Це ж сталінізм! – обурювався чоловік. В кожній бюрократичній організації встановлюють безліч комп’ютерів, які коштують страшних грошей. А об’єднати їх у мережу, як це роблять по всьому світу, не можуть додуматися. Щоб поставити індивідуальне опалення, потрібно принести довідку, а щоб отримати цю довідку, необхідно добути ще три. Те ж саме всюди. Наприклад, батько помер і в РАЦСі написали про це папір. Далі в кожній конторі знову і знову вимагають цю довідку. Хіба не можна на клавіатурі набрати й розіслати? І працівниць таких контор не можна звинувачувати, бо вони лише наслідок всього, що відбувається в державі. Мені здається, що так навмисно банда робить, аби людина ходила від контори до контори, оформляючи папірці, і не мала змоги задуматися про те, де вона живе, хто нею керує. А працівниці, не виконуючи вказівок, постраждають при перевірці. Тут самотужки нічого не зробиш, а другої революції не буде. Народ став настільки інертним, що вже не скоро голову підійме.

Закінчивши монолог, чоловік поквапився у справах, а я залишився в роздумах. Справді, в нашій державі всі все про всіх знають, і цим обурені, та ніхто нічого робити не буде. Всі наші обурення залишаються при наших застіллях та посиденьках на лавочках. Нам кажуть платити, ми платимо і мало цікавимось, за що і чи повинні платити взагалі.

Автор: Олекса МЕЛЬНИК
Джерело: Коломийська правда для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі