Чи наш він, День захисника Вітчизни?

Минулого тижня в Народному домі відбувся концерт-зустріч з призовниками, приурочений до Дня захисника Вітчизни.

До початку концерту майбутнім солдатам, комісованим і відкупленим показували фільм про те, яке це щастя служити в українських Збройних силах. Особливої зацікавленості молодики не проявляли, адже їм важко було зрозуміти, чому вони тут і що це за свято. Був колись День Радянської армії, й 8 років після здобуття незалежності українські вихідці з Червоної армії святкували його. Та 1999 року Л.КУЧМА, тодішній президент, видав указ "Про День захисника Вітчизни". І вже 10 років ми святкуємо День Радянської армії, під іншою назвою.

На моє здивування, найоб’єктивнішими були всечесні отці, які своїм благословенням відкривали його. Вони казали, на концерті, що захищати Вітчизну можна і треба не тільки зі зброєю в руках, а словом і своїми діями. А численні військові, які виступали із закликами вступати до Українського війська, мали зовсім іншу думку щодо методів захисту. У згаданому фільмі молодики розповідали про те, як вони служили в Іраку і що їм сподобалося. Усе так гарно: й обличчя вони розмальовують, і автоматами махають. Ні слова про брудні казарми, недоброякісну їжу чи хабарі, які доводиться платити родичам призовників…

Батько Андрія С., син якого служить за кілька кілометрів від рідної хати, розповідає: "Ми вже й свиню зарізали, і корову продали, а синові служити ще півроку". Він нарікає на те, що син щотижня повертається додому і зобов’язаний носити до казарми харчі для офіцерів і службовців. "Краще б він десь у Донецьку служив, - каже, - дешевше було б. А я, дурний, заплатив, аби він служив під боком, тепер шкодую".

Розмиті монологи військових линули зі сцени разом із номерами, які підготували учні та студенти коломийських навчальних закладів. Щоб надати правдивості всьому сказаному, на сцену запросили батька солдата, який служить в елітній військовій частині на березі Чорного моря. І знову все було розмальовано рожевими фарбами.

Чисельність нашої армії за роки незалежності скоротилася з 850 тисяч до 350. Мабуть, закономірним є те, що День Радянської армії перейменували не в День Української армії, а в День захисника Вітчизни. В цій назві є прихований зміст. Адже захисник тут один, і він нічого сам не вартий.

Автор: Олекса МЕЛЬНИК
Джерело: Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі