Письменник про кризу

Про кризу говорять нині всі. Проте для творчих людей вона навіть, як на диво, корисна, бо вона подає нові теми для написання, а отже поступ.

Роздумами про парадокси сучасності з Коломия ВЕБ Порталом ділиться івано-франківський письменник, лауреат літературної премії ім.Івана Франка 2008 року за роман "Фрондео", Роман ЧЕРКОВСЬКИЙ.

- Як на мене, для письменника, який цікавиться людиною і людською психологією, будь-яка криза є насамперед добрим досвідом. Від стабільності завжди тхне нудьгою. Відчай, страждання, інші межові ситуації збурюють уяву, стимулюють до творчості. Саме під час криз відбувається найгостріша боротьба тваринного та янгольського начал в людині. Письменників цей процес особливо приваблює і ним треба користатися, бо кризи рано чи пізно зникають, а люди знову натягають маски. Що ж до тем, то навряд чи після всього написаного вдасться знайти щось дуже свіже, а от подати вже відоме під несподіваним кутом цілком імовірно.

- Тобто ти вважаєш, що криза більше допомагає, аніж перешкоджає творчості?
- Гадаю, що так. Письменник, який цілком задоволений життям не здатен змінити світ. Він втрачає потребу в пошуках. Але не слід забувати, що творчість і шлях до читача – це різні речі. Отут автори направду стикаються з перешкодами, створеними економічною кризою. Видати новий твір і успішно його реалізувати в умовах фінансової скрути важко. Хоча тут доречно зауважити, що книгодрукування українською мовою і до цього не було надто прибутковою справою.

Для добрих прибутків повинен існувати хороший збут. А проблема в тому, що українська нація в ХХІ ст. виявилася, на жаль, мало читаючою. Тираж книжки українською мовою, навіть перекладних авторів з відомим ім’ям рідко перевищував три тисячі. Звідки, скажіть, було взятися надприбуткам? Все трималося на спонсорах, грантах чи паралельному видруку дитячої або навчальної літератури. Коли це все пропало, українська книжка опинилася в становищі початку дев’яностих, тобто мало кому потрібною.

На жаль, у нас, зрештою, ще не виробилася культура читання. А звідки їй взятися, якщо для шкільних вчителів української літератури суч. літ. закінчується зазвичай на Гончареві та Загребельному. Тому і не дивно, що протягом кількох місяців закрилися два книжкових супермаркети в такому, здається, літературному місті як Івано-Франківськ.

- А Тебе особисто торкнулися фінансові негаразди?
- Ну звісно. Я став пити гірший коньяк і більше не користуюся вкрай дорогими презервативами. А ще готовий за вдвічі нижчими цінами аніж торік продати хорошому видавництву свою нову книгу під дещо претензійною назвою "Мізантроп, що грається".

- Про які письменницькі винаходи в сфері заробляння грошей в цей час можеш повідати?
- Класичний винахід – організація гарно пропіареного літературного конкурсу, під який ще можливо знайти пристойного спонсора. Лохи присилають рукописи, а перемагає хтось з наближених до організаторів. Він отримує премію та книжку, видавництво за рахунок мецената робить друк, а збут, таким чином, стає чистим прибутком. Всі задоволені. Або класичний винахід №2 : видавництво роздмухує довкола літературного твору великий "шкандаль". Автор звинувачується в усіх смертних гріхах, а твір піддається анафемі або хоча б забороняється. Навіть у часи кризи цікавість до такого твору та автора загалом збільшується в десятки разів. Вигідно всім: і видавництву, і письменнику.

- Чи маєш рецепт виходу з кризи?
- Як казав професор Преображенський, криза в головах. Нам потрібно насамперед подолати корупцію, бо вона всюди, навіть в літературі. Це довгий процес і можливий лише при добрій волі влади та контролю із зовні, скажімо, з боку Євросоюзу. Що ж до кризи літературної, вона, вірю, швидко мине. Головне, щоб нація багато читала, виробляла добрий смак і активніше вимагала високого рівня текстів. Письменники ж, як на мене, сприяли б подоланню кризи позбувшись клановості та провінційності.

Розмовляла Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі