Древні племена майа. Як Віктор Америку відкривав (фото)

Досвідчений мандрівник з Рівного Віктор ДАНИЛОВ, відвідавши країни Карибського басейну та Центральної Америки, познайомився із культурою древніх племен індіанців майя та ацтеків.

Цікавитися подорожами чоловік розпочав ще у 1977 році. Тоді ще юнаком він став переможцем республіканської олімпіади юних географів. Після цього він поставив собі за мету об’їздити якнайбільше країн світу. Наразі зупинився на 42. Проте кожна нова подорож екстремальніша за попередню.

"Про древні цивілізації індіанців Америки до відвідин Мексики я знав, можливо, трохи більше, аніж пересічний українець, - розповідає пан Віктор, показуючи сотні яскравих фото, які, за його словами, ще чекають на впорядкування. - Проте побачене мене справді дуже вразило".

"Звідки єсть пішла земля мексиканська". Сполучені штати Мексики різнопланова країна за рельєфом та кліматом. Вранці тут може бути два градуси тепла, а упродовж дня повітря нагрівається до плюс двадцяти, що доволі небезпечно для людей, які мають проблеми із тиском та серцеві хвороби. У столиці країни - місті Мехіко зараз проживають понад 26 мільйонів жителів. На сьогодні воно вважається одним із найбільших мегаполісів світі.

Але найголовніше, що у Мексиці збереглося чимало старовинних пам’яток культури корінного населення країни. Туристам показують старовинні міста майя та залишки спадщини ацтеків, які, до речі, є нащадками майя. Ось навіть і сучасна столиця Мексики - місто Мехіко було насипне на водній гладіні величезного озера. Колись тут існувало місто Теночтітлан.

За легендою, ацтеків привів у ці місця з півночі їхній верховний бог Уїцілопочтлі. Коли предки сучасних індіанців прийшли на берег, то побачили посередині озера кактус, що дивним чином ріс із води. На ньому сидів орел та поїдав змію. На цьому вказаному волею неба місці люди спорудили насипне місто, а древній знак кактуса, орла та змії донині красується на мексиканському прапорі.

Нащадки інопланетян. В Мехіко пан Данилов розпочав знайомство з пірамідами ацтеків, що були їм передані в спадок від майя. Будували колишні храми у чотири етапи. На сьогодні кам’яні споруди збереглися непогано, проте, коли їх відкопували за допомогою вибухівки, то деякі добряче пошкодили.

Окремо треба сказати про досягнення індіанців у астрономії, зокрема вчені світу не перестають дивуватися ацтекським календарем. Ще кілька століть тому праамериканці чудово орієнтувалися за зірками. Це дало поштовх багатьом мудрим головам пов’язувати їхнє походження із позаземними цивілізаціями.

Для рахунків корінні мешканці Мексики використовували систему двадцяток. Отож майя рахують так: двадцять десяток, двадцять двадцяток і. т. д, погодьтеся, непросто. І хоча у сучасній Мексиці користуються звичайними обрахунками, навіть діти вміють двадцяткувати.

Бізнес на історії та кривавий футбол. Цивілізація ацтеків проіснувала упродовж десь 200 років, допоки не прийшли іспанські конкістадори, і майже все знищили. Отож сьогодні, копаючи котловани під новобудови, можна легко натрапити на залишки древніх храмів, вийняти із товщі забуття фігурки давніх божків, маски та предмети побуту. Складається враження, що більша частина мексиканських земель - одна велика площадка, де ведуться археологічні розкопки.

Незабутні враження для тисяч туристів справляють спектаклі на відкритих площадках серед давніх пірамід, в яких представлена древня історія країни. Це грандіозні шоу з вогнями, танцями, співами, яскравими костюмами та чаром мексиканської ночі. Плата за видовище невелика, але й охочих зануритися у сотні років назад чимало. Отож мексиканці показують життя древніх цивілізацій і водночас непогано заробляють на історії.

"Неймовірно дивують розповіді про "тлачтлі", так звану жертовну гру в м’яч, - продовжує пан Далилов. - Величезне поле для прафутболу, в який м’ячем завбільшки з людську голову, грали тільки воїни, прекрасно збереглося й донині. У команді було по сім чоловік. За однією з версій після видовищної гри страчували тих, хто програвав, за іншою - тих, хто вигравав. Першим приносили у жертву капітана. Воїни мали за честь покласти голову на вівтар своїх богів, таке вважалося виявом найбільшої сміливості й мужності.

Шкіру того, хто мав загинути під жертовним ножем, фарбували синьою крейдою й вели на верхню площадку великої піраміди. Тут жертву вкладали на кам’яну плиту та розпорювали ритуальним ножем. Серце жертви виймали та піднімали вверх до Сонця. Тіло скидали зі сходів. Як правило, люди жертвували себе добровільно, проте страчували й полонених. Їм перед смертю давали наркотики.

Без вікон, без дверей, повна хатка... майя. Насолоджуватися добрим сервісом, цікавими й спланованими екскурсіями пан Данилов та його перевірені багатьма екстремальними мандрівками відчайдушні спільники не захотіли. Кортіло побачити як нині живуть предки древніх індіанців. Отож вирушили на півострів Юкатан, де нині мешкають найбільша кількість нащадків індіанців майя. Ті, які живуть в інших місцях, давно асимілювалися з пра-пра-правнуками іспанських конкістадорів.

"Як тільки заходиш у селище майя, то не віриш, що надворі ХХІ століття - емоційно мовить пан Віктор. - Уявіть собі глиняні хатки без вікон, дверей, покриті соломою або пальмовим віттям. У будиночку немає кімнат, дорослі та діти сплять в гамаках".

Здається, що за кілька століть тут таки нічого не змінилося. Та й самі низькорослі присадкуваті нащадки корінного населення Мексики люди замкнуті й горді, самі рідко йдуть на контакт і ніколи нічого не просять. Туристів відчайдухів попередили, якщо майя запрошують до своїх хатинок, - можна зайти, якщо ні, - краще не й не пробувати.

Живуть юкатанці з того, що плетуть гамаки з кактусових волокон, роблять сотні видів сувенірів та вирощують кукурудзу. Дітей у сім’ях майя багато не народжують, тому народ практично вимирає.

Мова майя, за словами рівненського мандрівника, не схожа на жодну із відомих йому мов. Слова складаються переважно із двох приголосних і одного голосного звуків. Зараз уряд Мексики робить все, аби цю древню прамову зберегти, отож юкатанські діти вивчають її у школах, над її відродженням працюють і чимало науковців.

На відміну від майя, асимільовані індіанці доброзичливі, веселі, життєрадісні, дружелюбні, галасливі, люблять музику і танок. Вони вміють веселитися так, начебто це їхній останній день ужитті. Отож якщо родина має кілька доларів, то на них обов’язково треба накупити всього та добряче повеселитися.

Люди з відрубаними руками. Джунглі, де живуть майя, є осередком багатьох небезпек. Тому вирушати у мексиканські хащі не варто, можна легко позбутися життя. Скажімо, крапля роси із зеленого крислатого дерева, що на перший погляд так і манить подорожнього у свою тінь, може спричинити тяжкі опіки та отруєння. Вижити після такого "спілкування" із місцевою природою зможе не кожен. Тому радить пан Данилов "не ходіть, діти, самі по джунглях гуляти".

Добре маскується серед ліан і неймовірно небезпечна змія, назва якої у перекладі із мови майя означає "три кроки". Якщо така гадина вкусить, то більше трьох кроків не пройти. Чимало місцевих жителів, які прорубували у джунглях стежки, також не бачили цих змій. Тому після укусу за лічені секунди мусили відрубувати собі наживо палець або кисть руки, аби отрута дальше не поширилася. Таких людей у маленьких селищах чимало. До них відносяться з неабиякою шаною та повагою, адже вони зробили мужній вчинок та врятували своє життя. Проте туристам випробовувати долю не варто.

Мексиканська кухня або як зловити кактусовий глюк. Харчуються у Мексиці, як правило, натуральними продуктами. В основному їдять кукурудзу, квасолю та багато бобових. Для туристів у ресторанах їжа адаптована, проте місцеве населення, на думку українського мандрівника, у харчуванні справжні екстремали.

Мексиканські солодощі приторно-солодкі й водночас гострі на смак. Таке ні з чим не порівняти. Особлива гордість - перці. Пересічний житель Мексики відрізняє на смак до ста видів перцю.

А ще багато з того, що їдять мексиканці, ми ніколи б не додумалися спожити. Скажімо, плоди і м’якоть кактуса. Тут із нього готують десятки страв, вживають також і як ліки. Особливо він допомагає астматикам та хворим на цукровий діабет. Тому цими недугами мексиканці майже не страждають.

Ростуть тут і галюциногенні кактуси. Їх вирощують окремі племена, які мають на це спеціальну ліцензію уряду. Хоча такі рослини кваліфікують як наркотики сильної дії, індіанці споживали його віками й мають добрий імунітет.

Це дозволяє їм влаштовувати для туристів так звані галюциногенні шоу. Місцевий шаман дає приїжджим скуштувати трохи наркотичного кактуса, і ті впадають у глибокий транс. Як правило, люди ведуть себе агресивно. Вони кричать, лізуть битися, декому ввижаються злі духи. Майя кажуть, що коли людина таким чином викидає увесь негатив, після чого її душа очищається від злого. Проте відходити від наркотичного сп’яніння навіть бувалим у бувальцях доволі важко.

Найкраща текіла - зі скорпіонами. "Побувати у Мексиці й не спробувати національного напитку - гріх, - мовить, усміхаючись, пан Данилов, який в одному із невеличких барів нарахував 300 видів народного мексиканського алкоголю. - Якщо покуштувати мексиканську текілу та порівняти із тим, що п’ють в Україні, то різниця, звісно, відчутна".

Для гурманів у центральноамериканській країні можуть запропонувати текілу настояну на скорпіонах та гусені. Отака собі "закуска", яку можна виловити на дні пляшки. Причому гусінь, випивши текілу, треба добряче пожувати. Пан Віктор мовить, що нічого страшного: заспиртована комаха, яка живе у кактусі голубої агави, суцільний протеїн, що за смаком нагадує копченого анчоуса.

Пішов би ти у... темацкаль. Разом із місцевим шаманом українські мандрівники відвідали темацкаль (своєрідну лазню майя). Гостей із далекої та незнаної майя країни привели у маленьку хатинку із вогнищем посередині. Згодом з’явилися розжарені до червоного вулканічні каміння, що досить довго зберігають високу температуру. Протягом процедури їх поливали настоями із лікарських трав

Усі посідали навколо вогню. Шаман почав співати давніх пісень. Звуки його голосу, резонуючи, налаштували організм на розслаблення. Шаман звертався до сил природи, віддаючи шану Сонцю, Воді, Землі. Після цього мандрівники обмазали себе товченим алое та пили трав’яні чаї.

Щоправда витримати високу температуру можуть не всі. Але, якщо комусь стає погано, відкриваються двері і запускається свіже повітря. "Після того, як я відвідав темацкаль, то вже ані бані, ані сауни не хочу", - ділиться враженнями пан Віктор. - "До речі, відвідини джунглів, спілкування з майя і процедура темацкаль коштує приблизно 90 доларів, можна й поторгуватися, зате вражень вистачить до кінця життя".











Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Фото з особистого архіву Віктора ДАНИЛОВА
Обговорити на форумі