Секретні заповіти стають популярнішими

Столичні нотаріуси відзначають, що останнім часом кияни почали активно складати заповіти – мовляв, у період кризи треба піклуватися про нащадків удвічі ретельніше. Які види заповітів користуються найбільшою популярністю у громадян?

— У більшості громадян невиправдано існує якесь упередження, що заповіт складається безпосередньо в очікуванні смерті, — зазначає приватний нотаріус Лариса ХОМЕНКО. — Часто розмірковують: "Подумаю про це, коли буду помирати." І буває запізно. Зазвичай, складають заповіт або важкохворі, або старі, або ті, хто надовго та далеко від’їжджає. Деякі чомусь вважають, якщо такий документ складено, то спадкоємці скоріше можуть оформити спадщину. Це не так. До шести місяців після смерті заповідача всі спадкоємці повинні подати у державну нотаріальну контору заяви про наслідування. Але так само відбувається і коли без заповіту – за законом – родичі (один з подружжя, діти, батьки) все одно наслідують майно покійного. Заповіт треба складати, якщо людина хоче, щоб спадок отримали не всі, а тільки визначені особи, або якщо можуть виникнути суперечки. Найпопулярнішим заповітом, як свідчать нотаріуси, поки що залишається заповіт загальний (універсальної форми), коли заповідається одразу все майно людини. Найчастіше за

повідають нерухоме та рухоме майно, приватизовані ділянки землі. Кому б не хотів залишити майно заповідач, він мусить знати, що є обов’язкова частка спадщини для певної категорії громадян: неповнолітні діти заповідача, непрацездатні діти, батьки або чоловік (дружина). До речі, щодо цієї категорії спадкоємців у Цивільному кодексі є певні зміни.

Нове про заповіти

— Згідно із новим кодексом, — продовжує Лариса ХОМЕНКО, — частку обов’язкових спадкоємців дещо зменшено. Якщо раніше вони отримували дві третини тої частки, що їм належала би за законом, то тепер – тільки половину (розрахунок проводиться з урахуванням усіх спадкоємців за законом, потім від отриманої частки береться половина). Наприклад: покійний позбавив спадку дружину, сина та непрацездатну дочку. При наслідуванні за законом частка кожного з них складала б третину всього майна. Так ось, дочка отримає половину того, що їй мало б бути за законом, — тобто, у підсумку, це буде одна шоста всього майна покійного. Така норма поширюється на всі види заповітів.

— Отримати спадщину за заповітом може як фізична, так і юридична особа, — додає Лариса Василівна. – Приміром, у моїй практиці було: жінка заповіла майно релігійній організації, і ця організація отримала право на спадщину. Варто знати, що чинність заповіту щодо майна визначається тільки після смерті заповідача, і якщо заповіт складається на юридичну особу, треба бути впевненим, що ця особа має державну реєстрацію (про що свідчитиме витяг від державного реєстратора).

Нова для українців форма заповіту – так званий заповіт подружжя, коли чоловік та дружина складають спільний документ. За кордоном таке давно практикувалося. А у нас заповіт подружжя поки не приживається, і не тільки у Вінниці. На мою думку, для цього є принаймні дві причини. Перша: після смерті одного з подружжя інший не має права нічого змінити в заповіті. Друга: коли один з подружжя помирає, накладається заборона на відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя, — тобто нічого вже з цим майном зробити не можна за будь-яких умов.

Ще одна новація у Цивільному кодексі — секретний заповіт. Його сенс полягає в тому, що до смерті заповідача ніхто не знає, яка його воля. Процедура складання такого заповіту: людина власноруч пише заповіт, вкладає документ у конверт і запечатує. У присутності нотаріуса підписує конверт, нотаріус ставить на ньому свій засвідчуючий напис, скріплює печаткою, кладе в інший конверт і опечатує його. При цьому нотаріус роз’яснює, що текст документа повинен бути складений таким чином, аби після відкриття заповіту не виникло якихось непорозумінь або суперечок. Після цього заповіт приймається нотаріусом на зберігання. Секретний заповіт відкривається нотаріусом тільки після смерті заповідача у присутності зацікавлених осіб та двох свідків. Спадкоємцям, названим у заповіті, нотаріус видає свідоцтво, на підставі якого вони можуть оформити спадок.

У новому кодексі з’явилося поняття відказоодержувача. Це людина, яка може й не бути спадкоємцем ні за заповітом, ні за законом, але має право користуватися певним майном або отримати якусь річ. Наприклад, я заповідаю свій будинок вам, але ставлю умову, що в ньому має проживати, приміром, громадянин С-ко — відказоодержувач. Якщо ви будинок будете навіть продавати, то СИДОРОВ все одно має там проживати. Але це стосується тільки його, а не його родичів чи друзів.

Ларисі ХОМЕНКО та її численним вінницьким колегам рідко доводиться стикатися із заповітами екстраординарними. Як от нещодавно в Москві такий собі чолов’яга заповів другу... Червону площу.

— Буває, що заповідач ставить умову спадкоємцю: після моєї смерті встановити надгробний пам’ятник на кладовищі, — пригадує Лариса Василівна. — Інколи в заповіті конкретизується, кому саме і які речі призначаються: меблі, побутова техніка, твори мистецтва. В такому разі заповідач має вкласти опис усіх речей і додати до заповіту. Пам’ятаю, старенька жінка (з репресованих) запросила до себе засвідчити заповіт, виявилося, що, крім звичайного – квартири, були в неї ще й коштовності. Але я й не підозрювала – скільки та які! Персні, сережки – з дуже дорогими діамантами. Описували ми їх довго... Буває, що заповідач час від часу змінює умови заповіту. Один дідусь так разів шість до мене приходив. А зміна заповіту – це все одно, що новий скласти, і вартість така сама, повідомляє Міністерство юстиції України.

Обговорити на форумі