Володарююча еліта: Естетика полювання

Аварія вертольота Мі-171, що відбулася 9 січня у Гірському Алтаї, закінчилася загибеллю семи осіб, що перебували на його борту. Ця катастрофа широко коментувалася у ЗМІ зважаючи на велику кількість VIP-пасажирів, їхньої участі у полюванні на аргалі – гірського барана з Червоної книги, і пошуків місця аварії, які тривали декілька днів (запізнення з наданням допомоги імовірно коштувало життя одному з поранених у катастрофі та ніг – іншому).

Інстинкт хижака. Серед пасажирів вертольота, що розбився, були два фотохудожники. На перший погляд, що робити фотохудожникам на полюванні – прагматичному, жорстокому і позбавленому поезії? Втім, навряд чи злидні та голод, викликані економічною кризою, що посилюється, погнали в гори високопоставлених чиновників федеральної і регіональної влади. Запрошення фотохудожників, завданням яких було відобразити найбільш пам’ятні моменти полювання, цього перетворення живої природи в nature morte, і красу трофеїв, свідчить про його сприйняття "дуже важливими персонами" швидше в естетичному і символічному ключі. Участь у полюванні та наявність трофеїв говорять про певний спосіб життя.

Торстейн Веблєн, економіст і соціолог, що спостерігав становлення американського капіталізму вкінці XIX ст., бачить у прихильності до полювання представників еліти – "гультяйського класу" в його термінах – прояв "хижацького інстинкту", якому він протиставляє "інстинкт майстерності": "Заняття, гідні представників гультяйського класу, мають благородний характер: [державне] управління, боротьба, полювання, чищення зброї та спорядження тощо – іншими словами, все, що може бути віднесене до хижацьких". Опудало голови аргалі, шкура тигра, професійна фотографія з трофеями, що висять на стіні домашнього кабінету або офісу, – що краще символізує благородний "хижацький інстинкт" його господаря, такий цінний у політиці та на ринках, що розвиваються?

Успіх у політиці, сенс якої згідно Карлу Шміту зводиться до знищення "ворогів" і підтримки "друзів", вимагає особливо розвиненого хижацького інстинкту. Пригадаймо прихильність Леоніда Брєжнєва до зброї і полювання, а також інцидент зими 2006 р., коли тодішній віце-президент США Дік Чейні, не розібравшись, відкрив вогонь по колезі-мисливцеві, що ворушився у чагарниках, серйозно його поранивши.

Федеральні та регіональні чиновники давно оцінили красу незайманої природи. Не більше двох-трьох сотень кілометрів відокремлює місце катастрофи від урочища Шанчи у Західній Тиві, яке, починаючи з 2007 р., уподобав прем’єр-міністр (тоді ще президент) Владімір Путін. Тільки влітку 2008 р. він двічі викроював час у своєму напруженому графіку для рибалки і полювання в цьому природному парку. Навіть вертоліт при цьому використовувався однотипний із тим, що розбився у Гірському Алтаї – Мі-172.

Цікаво, що в офіційних матеріалах про відпочинок прем’єра в Тиві також зроблений акцент на естетиці та символізмі: полювання, зброї і чоловічого тіла (борця і мисливця). Фотохудожник – офіційний фотограф нинішнього і попереднього президентів – зробив настільки вдалі фотографії, що вони лягли в основу відеоряду кліпу "Хороший, хороший, хороший", розміщеного на сайтах телевізійного інтернет-каналу Russia і руху "За Путіна". Кліп став абсолютним лідером за кількістю переглядів – близько 600 000 на сьогодні – і використовувався під час виборчої кампанії 2007 р. до Державної думи (Путін очолював федеральний список партії "Единая Россия").

Фахівець із семіотики, що симпатизує аргументам Веблена, запропонував би наступне прочитання відеоряду (збережена послідовність символів у оригіналі). Сцени рибалки. Полювання. Підбірка фотографій дівчат, присланих на сайт "За Путіна" (за Вебленом, мачизм є одним із проявів хижацького інстинкту). Сцени з політичного життя і державного управління. Символи військової потужності Росії та її воїна-президента: Путін у формі підводника, в кабіні винищувача. Якщо додати фотографії зі сценами традиційної боротьби народів Тиви (ні, не дзюдо), не використані у кліпі, то отримуємо практично повний збіг із вищенаведеним списком занять, гідних благородної людини.

Далі залишається тільки війна як найбільш концентрований прояв хижацького інстинкту. Другі за літо 2008 р. відвідини прем’єр-міністром Тиви відбулися всього за декілька днів до початку війни у Південній Осетії – керівники держави (з прем’єр-міністром знаходилися голова ГД і федеральний міністр) полювали на козерогів – гірських козлів – на самому початку серпня.

Відносність закону. Згадка козерогів і дати полювання на них дозволяє дещо змінити точку зору на захоплення представників володарюючої еліти полюванням. Естетично-символічне трактування поступається місцем соціоюридичному. За офіційною версією, пасажири вертольота, що розбився у Гірському Алтаї, мали ліцензії на відстріл якраз козерогів – хоча їхня популяція стрімко скорочується, але все таки даний вид на відміну від аргалі поки що не внесений до Червоної книги. Проблема в тому, що офіційний сезон полювання на козерогів, принаймні в Тиві, починається більше ніж на місяць пізніше за серпневий відпочинок керівників держави.

Полювання на козерогів у Тиві відкривається у другій половині вересня. Наприклад, у 2005 р. сезон полювання почався 20 вересня і продовжився лише місяць, роком пізніше – почався 20 вересня і закінчився 15 січня 2007 р. Можливо, у 2007 і 2008 рр. цикли розвитку популяції козерогів зазнали різких змін. Наприклад, зважаючи на глобальне потепління. Не можна виключати, втім, що ці цикли і законодавчі акти , які їх закріплюють, просто виявилися неістотними порівняно з інтересами представників держави.

У 2007 р. у рибалці та полюванні в Тиві брав участь правлячий князь Монако Альбер II (до речі, ще одна ілюстрація символічного зв’язку між "благородством крові" та полюванням). У Тиву він прибув з Іркутської області, де, за даними "Грінпіс Росія", полював на ізюбря в Байкальсько-Ленському заповіднику. Проблема в тому, що в цей час охота на ізюбря незаконна, не кажучи вже про незаконність будь-якого полювання на території заповідника, про що міг не знати князь, але про що напевно знали особи, що запрошували його.

Тут відносний характер виконання законів у Росії виявляється найчіткіше – все залежить від того, в ім’я чиїх інтересів вони порушуються. Якщо людина "шанована", то чи варто вдаватися в такі дрібниці?

Представники володарюючої еліти ігнорують правила, навіть коли це ставить під загрозу їхнє власне життя, не кажучи вже про життя та інтереси "третіх осіб". Аварія вертольота відбулася внаслідок порушення правил експлуатації та небезпечного маневру, здійсненого на прохання-наказ VIP-пасажирів: дотримання правил ускладнило б завдання мисливців, які й так не особливо напружувалися, стріляючи по тваринах із повітря. Аварійний маяк, теж порушуючи правила, був вимкнений і не був активований людьми, що врятувалися, навіть після аварії – ймовірно, щоб встигнути приховати наслідки незаконного полювання.

Катастрофа вертольота у Гірському Алтаї далеко не перша, яка відбулася через вимоги VIP-пасажирів, що виходять за межі закону. Наприклад, порушення, що привели до аварії вертольота Мі-8 у квітні 2002 р., були частково обумовлені перебуванням на борту тодішнього губернатора Красноярського краю і бажанням районних керівників показати йому результати своєї роботи у кращому світлі. За свідченням пілота-інструктора, який навчає представників російської еліти пілотуванню вертольотами, у польоті вони не звертають уваги на закон. Наприклад, Х. (глава державної корпорації), що має ліцензію пілота, вирішив сідати на стадіон, не зважаючи на те, що в польотному завданні був чітко вказаний аеропорт (мовляв, далеко потім їхати до стадіону, де і відбувався той захід, що був його кінцевою метою). "Торжество волі" над правом і правилом рано чи пізно обертається проти самих тріумфаторів.

Автор: Антон ОЛЕЙНИК, старший науковий співробітник Інституту економіки РАН, професор університету Меморіал [Канада]
Назва оригіналу: Властвующая элита: Эстетика охоты
Джерело: Ведомости: №29 (2299), 18.02.2009
Переклала: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі