8 грн на день з обласного бюджету для хлопців-інвалідів

Через непрості умови виживання, близько сотні вихованців снятинського будинку-інтернату для хлопців-інвалідів, що на Прикарпатті, в’яжуть віники з проса, вирощують на продаж морських свинок, хом’яків та папужок, а зі свого поношеного одягу... шиють рукавиці.

На їхнє проживання і харчування з обласного бюджету виділяють трохи більше восьми гривень на день. За такий мізер для раціону обездолених при теперішній кризі ледве би вистачило на хліб, крупи, макарони, олію і можливо маргарин. Поки у вихованців збалансоване харчування, і то завдяки спонсорам, бо державні дотації грошима навіть не назвати. Про медикаменти заклад теж змушений дбати самотужки.

На лікування припадає аж 71 (!!!) копійка на день. За такі кошти навіть однієї дешевої пігулки не купити. А ліки тут необхідні щодня. Це при тому, що вихованці закладу - інваліди першої та другої груп Отож разом з вчителями і вихователями люди з обмеженими фізичними та інтелектуальними можливостями у снятинському будинку-інтернаті рятуються як можуть.

За словами директора Леоніда Шимчука, заклад існує більше 60 років. Тут перебувають хлопці віком від 5 до 35 років з інтелектуальними вадами та асоціальною поведінкою. Роботи вони не бояться, називають її своєрідною терапією. Проте було б добре, аби вона такою залишалася. Наразі діти працюють для свого виживання.

Переважно роблять віники та щітки. У сусідньому селі інтернат має кілька гектарів землі, де вирощують овочі й спеціальне просо на віники, які згодом продають місцевим підприємцям. Оптовим замовникам здають віники. По п’ять з половиною гривень за штуку, рукавиці і щітки для біління стін продають по три гривні. Снятинці охоче купують нехитру продукцію у сиріт. Можливо не скільки за потреби, а стільки, щоб допомогти нещасним. Окрім цього, інваліди мають міні-зоопарк, де вирощують папуг, хом’яків та морських свинок. Хлопці доглядають тварин та продають. Пару папуг за 200 гривень, свинок - по 35.

Є тут і макаронний цех, швейна та шевська майстерні. Зі свого старого одягу вихованці шиють рукавиці й ремонтують собі взуття. Останнє не є необхідністю, а тільки стимулом до праці. У шевській майстерні працюють переважно ті, хто… має тільки руки. Ноги або паралізовані, або їх взагалі немає (!!!).

Зрештою у кожного вихованця своя історія. Від розповідей про хлопців холоне в жилах кров. Когось знайшли на смітнику, від декого відмовилися родичі. А кілька років тому 90-річна бабуся привела до інтернату німого хлопця. Виявилося, що нещасний народився цілком здоровим, тільки через недбальство родичів 12 (!!!) років жив у клуні. З ним ніхто не розмовляв, тому хлопець вимовляв нечленороздільні звуки.

Щороку снятинські інваліди заробляють понад 30 тисяч гривень. За ці гроші купують продукти харчування і медикаменти. На кожне свято інваліди їздять по селах з концертами, щоб хоч трохи побачити світу та сподіваються, що на них зглянуться чиновники та доброчинці.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі