Криза, вона і в Росії криза

Міць російської економіки в значній мірі ґрунтується на продажах нафти та газу. Нафта вже дешевшає, і буде ще дешевшати, а з газом теж непросто. Скорочення виробництва у зв’язку з кризою у світовій економіці зумовлює зменшення споживання газу і відповідно грошей отриманих від експорту нафти та газу буде суттєво менше.

До розмови ми запросили російського соціолога Льва ҐУДКОВА, директора Центру ім. Юрія ЛЄВАДИ.

Отже, як російське суспільство сприймає кризу і наскільки вона відчутна в Росії?

Лєв ҐУДКОВ: Для початку я б сказав так, поки що криза має телевізійний чи віртуальний характер. Реально вона торкнулася близько 10% населення Росії. За нашими даними це ті, хто втратив працю, був переведений на скорочений робочий день, або ті, кому знизили зарплату. Переважна більшість сильно занепокоєна кризою, що підступає все ближче, але безпосередньо з нею не зіштовхується. Звичайно, опосередковано від кризи страждають доволі широкі верстви населення. Перший серйозний прояв кризових явищ – це відчутне зростання цін, яке пов’язане з девальвацією рубля по відношенню до американського долара. Проте поки що, оскільки процес інфляції почався не сьогодні, ці тривожні настрої носять такий хронічний характер. Адже, коли ми запитуємо, що найбільше тривожить людей і що на їх думку є найбільш гострою проблемою, які головні претензії в діяльності уряду, то на першому місці завжди виступає ріст цін (це відзначає 75-80% респондентів), на другому місці ріст безробіття (минулого року це явище відзначило 27% респондентів, а цього року вже 57%).

А як люди оцінюють економічну політику влади? Тобто наскільки з точки зору громадської думки кризові явища в російській економіці зумовлені діями уряду чи президента, а наскільки це пов’язане зі світовою фінансовою кризою?

Лєв ҐУДКОВ: Тут є певна динаміка. Все-таки ми живемо в такому авторитарному суспільстві, де ЗМІ під дуже сильним державним контролем, тому уявлення людей у значній мірі задані пропагандою. Приблизно до вересня минулого року більшість опитаних нами осіб дуже високо оцінювали діяльність керівництва країни і досить сильно довіряли йому. Люди вірили, що уряд в змозі підтримувати цей постійний ріст добробуту, таких було 70-75%. Проте вже в січні цього року таких людей залишилося 45%, і різко зросла питома вага тих, хто сумнівається в можливостях уряду, це десь 40-42% громадян. По суті справи цей ріст скептицизму в останні місяці щодо антикризових можливостей уряду не зачепив відношення до перших осіб держави. Рейтинг ні Путіна, ані Мєдвєдєва практично не змінився. Путіну довіряють на рівні 80-83%, а Мєдвєдєву довіряють 75-76% респондентів. Чому це так?

По-перше, владі вдалося переключити все незадоволення на Захід. Іншими словами – ця криза пов’язана не зі структурою російської економіки, це наслідок безвідповільності американських фінансово-економічних кіл. Таке бачення, яке було дуже поширене ще в листопаді-грудні 2008 року, сьогодні поступово змінюється і все більше людей вважає, що криза зумовлена внутрішніми проблемами. Зокрема це архаїчна структура російської економіки, корумпованість, домінування державного сектора в економіці ітд. Однак, поки що це все такі дуже мінливі настрої, і вони не перейшли в стійкі уявлення населення Росії.

В якій мірі економічні проблеми Росії висвітлююься в ЗМІ і присутні в російській громадській думці?

Лєв ҐУДКОВ: У ЗМІ та громадській думці ці питання, якщо і обговорюються, то дуже фрагментарно і непослідновно. Такої систематичної відкритої дискусії практично немає. Уряд намагається переконати населення, що всі процеси у нього під контролем, соціально незахищені групи населення не постраждають від кризи, що наближається, і соціальні виплати не зменшаться. Проте чим більше влада намагається переконати в цьому суспільство, тим більше зростає недовіра серед людей. Але поки що, оскільки контроль над ЗМІ в руках влади, дискусія носить такий фрагментарний характер.

Чи у Вас є дані щодо протестних настроїв росіян? Який відсоток готовий взяти участь в акціях масового протесту, якщо такі будуть?

Лєв ҐУДКОВ: В нас є такі дані, але до них слід ставитися з дуже великою обережністю. В принципі, рівень протестної активності не міняється протягом останніх місяців. Приблизно 20-23% кажуть, що такі акції можливі там, де вони живуть. Проте на питання, чи вони самі візьмуть участь у мітингах та акціях протесту, лише 2-3% росіян відповіли ствердно. Але і до цієї цифри слід підходити з великою обережністю. Думаю, що реальний протестний потенціал сьогодні дуже низький і чекати якихось масових виступів не доводиться. Окремі вогнища соціального незадоволення цілком можливі, особливо в містах, де є один завод і немає інших підприємств, і його закриття зумовлює те, що жителі цього міста залишаються без роботи і занурюються в таке почуття депресії. Це цілком можливе і більше того, це вже відбувається сьогодні. Проте, через слабку солідарність та низьку політичну активність, я думаю, що ці вогнища соціального незадоволення, вони залишаться лише вогнищами. Звісно, поки ситуація не зміниться. Наприклад, рівень інфляції зросте у вічі або число безробітних зросте до 20%, що на сьогоднішній день виглядає малореальним.

За висновком Всеросійського центру дослідження громадської думки, росіяни звикли до криз. Якщо порівняти українську ситуацію з російською, то люди в Росії більш спокійно ставляться до економічної кризи. Звісно, що в Україні економічна ситуація складніша. Однак,чи досвід кризи 1998 року, яка оминула стороною Україну, сприяє тому, що росіяни більш спокійно сприймають те, що зараз відбувається?

Лєв ҐУДКОВ: Більш спокійне ставлення, бо дійсно в часи путінського режиму відбувалося безперервне зростання рівня життя. Досить стабільним було зростання прибутків, в середньому 10% в рік і люди заспокоїлися і повірили, що більше таких потрясінь, як на початку 90-тих років, не буде. Вони в це повірили і, власне, на цьому базується підтримка путінського режиму.

Однак, я б не говорив, що росіяни звикли до криз, це все ж таки певне лукавство. Люди призвичаїлися не до криз, а вони живуть ще радянськими часами, коли маючи справу з безконтрольною владою, вони були змушені миритися зі всім, що влада робить. Як кажуть економісти, люди пасивно адаптувалися до реалій. От, власне, цей досвід, який не є сьогоднішнім, а веде свій початок з часів радянського тоталітарного минулого, цей досвід змушує людей не протестувати, не об’єднуватися в якісь політичні рухи чи партії, а терпіти знизуючи рівень своїх домагань, надій і планів.

Я думаю, що виходячи з цього у влади є десь 2-3 роки запасу терпіння, яке поки що є у людей. Вони будуть терпіти незважаючи на те, що криза, цілком можливо, розвиватиметься в дуже важких формах, повідомляє Польське радіо.

Обговорити на форумі