Від кризи... - заміж

Багато молодих українок у часи економічної нестабільності прагнуть створити сім’ю, аби таким чином забезпечити себе від бідності.

Марія Мацюк уже 12 років живе у Чехії. У 1997 році її батьки, дрібні підприємці через напади рекетирів втратили майже все майно. Сама дівчина, випускниця філологічного факультету Львівського університету, не малі жодного шансу знайти пристойну роботу в кризовій ситуації. Юнка разом з подругою поїхала, як сотні західноукраїнців у пошуках щастя та заробітку закордон. Було важко, працювали по 10-12 годин у маленькій чеській піццерії. Господар італієць не давав дівчатам анітрохи перепочинку, проте платив вчасно і, за тодішніми українськими мірками, досить непогано.

У сусідній країні львів’янка познайомилася з Вацлавом, тоді ще студентом, а нині власником кількох продуктових крамниць. Марії сподобався хоч й непоказний, зате добрий та щирий чех. Дівчина вирішила, що пропозиція одружитися у її складній ситуації є напрочуд чудовою. Так галичанка стала громадянкою Чехії, доброю дружиною і матір’ю. Згодом жінка зізналася чоловікові, що вийшла заміж не тільки з великого кохання, але й для покращення матеріального становища. Проте Вацлав, уже батько рудоволосих, як дві краплі води схожих на нього хлопчиків-близнят тільки посміявся та на превелике здивування дружини... похвалив її винахідливість. "Чоловік сказав, що якби не твої "плани виходу зі складної ситуації", то і я не був би нині такий щасливий, не було би на світі наших синочків", - густо червоніючи, зазнається Марія.

У ці дні жінка приїхала у гості до родини та намовляє 22-річну племінницю, також за іронією долі випускницю філологічного факультету Львівського університету, їхати закордон і шукати заморського принца, а не в злиднях та безробітті сидіти. Юнка вагається, бо має тут коханого, проте він заробляє мало, а його батьки мешкають в селі, та можуть запропонувати дівчині хіба що город обробляти. Дівчина у розпачі,а тітка настійливо радить, що від кризи треба утікати... заміж.

Замість роботи - чоловік

- Сьогодні так думають тисячі молодих жінок, - каже практикуючий психолог Софія Панчишин. - У часи різноманітних катаклізмів, до яких, безперечно, належить криза у нас звідки й беруться сили на пошук нових рішень. Навіть на фізіологічному рівні на той момент виробляються чоловічі гормони, і жінка стає сильною та ззовні невразливою. Але це оманливе враження, бо у своєму внутрішньому світі майже кожній з нас хочеться бачити біля себе сильного, мужнього, багатого, який від усіляких криз захистить.

Так розпочинається час пошуків, який у таких ситуаціях буває не зовсім природний, а отже невдалий. Адже такий вихід - це своєрідна втеча від проблем та від себе. За моїми дослідженнями, так чинять слабкі жінки. Чимало з них працювали на дрібних посадах, які, проте, були для них важливими. Тепер, втративши і цей маленький вияв самореалізації, вони хочуть здобути для себе захист, який шукають у чоловіках.

Часто пораду вийти заміж їм дають рідні або досвідчені подруги. Причому останні можуть це сказати знічев’я, аби посміятися над простачками, для яких вийти заміж це як знайти нову, не особливо обтяжливу і зручну для їхнього "маленького світу" роботу. Та ще й з непоганою, на їх погляд, платнею у вигляді ласки, дому, турботи ну і звісно грошей. Але, їхні рожеві мрії розбиваються об буденність. На жаль, такі недалекі панянки стають чоловікам через місяць-два нецікаві. Але плюсом цих жіночок є те, що вони вміють пристосовуватися, і пробачати навіть зради. Бо "на роботі" усяке буває.

Годувальника замовляли?

Інша група жінок, які прагнуть у часи кризи швидко знайти обранця, це одинокі матері або розлучені пані з дітьми. Піклуючись про нащадків, вони бачать у майбутньому чоловікові годувальника своїх дітей. Ці пані не особливо перебірливі. Коли чоловік добре заробляє, непитущий - для них це уже добре. Зрештою і в кращі часи такі вони шукають хто б це розділив з ними радість материнства.

Проте під час безгрошів’я і безробіття їхній мисливський інстинкт посилюється у кілька раз. Так що, шановні чоловіки, будьте пильними, адже під виглядом муркотливої подружки-кішки, яка між іншим може сказати, що у неї прекрасні дітки, може причаїтися хижачка, що буде вас використовувати як здобувальника матеріальних благ. Після одруження матусі, як правило, вважають, що їм тепер краще зайнятися домашнім господарством та дітьми, адже заробляти на родину вже є кому.

На жаль, у семи із десяти випадків виявляється, що рятівний круг у вигляді чоловіка ще більше кидає на дно. За словами пані Софії, чоловіки-годувальники через певний час добре відчувають, що їх просто використовують. І, повірте, мало знайдеться серед них таких, кому би це подобалося. Тому згодом новоспечені годувальники починають вести себе як начальники, даючи зрозуміти дружині, хто у хаті господар.

Принців за морем не штампують

Найвідважніші та ті що, можливо зазнали кількох невдач у коханні, відважуються, як і наша вищезгадана героїня, вирушити закордон. Місяцями шукаючи віртуальних знайомств, чи їдучи на заробітки, майже кожна неодружена (а то й одружена) українка сподівається, що саме ЇЇ десь чекає красень ПРИНЦ на "Мерседесі", із віллами, та пакетом акцій престижної компанії, якої не торкнулася криза.

Принци закордоном і справді знаходяться. Ну, може, не зовсім принци, але цілком пристойні люди, які... співмешкають із нашими землячками. Деяким щастить. Із ними одружуються. Проте, аби повести до вінця чужоземця потрібен час і терпіння. Бувають і казкові випадки. Для особливих обраниць долі. Більшість жінок-заробітчанок, з якими спілкується пані Софія, воліли би залишатися вдома, серед рідних та близьких, розмовляти рідною мовою. Проте блага цивілізації та матеріальний достаток цінують більше.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Львів, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі