Під знаком душніцького півня (фото)

Подорож івано-франківських журналістів землею клодською, про яку ми писали кілька дінв тому, продовжується. Цього разу прикарпатці відвідали невеличке мальовниче старовинне курортне містечко, розташоване біля орлицьких та бистрицьких гір - Душніки Здрой.

Бюрократія по-європейськи. Кількадесят ошатних будинків розкидані поміж високих дерев зустрічають при в’їзді у місто. Люди усміхаються, вітаються і з цікавістю поглядають на приїжджих. Туристів тут багато, їх завжди впізнають. Складається враження, що всі місцеві мешканці знають один одного.

Знайомство із містом розпочинається в ратуші. На першому поверсі - відділ поліції. Проте правоохоронців небагато. "У нас і злочинів якихось тяжких немає, бо ж містечко спокійне, сюди відпочивати приїжджають та красою гір милуватися", - з гордістю каже бургомістр Душнік Здрою Гжегож Сьредзіньскі.

У чиновницьких кабінетах усе за євростандартами. Заяви та звернення ретельно заносяться до електронного каталогу і надсилаються для вирішення тому чи іншому керівнику відділу або депутату. На хвилинку затримуємося біля кабінету, де реєструються шлюби. На столі чимало паперів. Значить будуть, або вже є, нові сім’ї. Це для маленького містечка неабияка радість. Недаремно автор знаного весільного маршу Мендельсон-Бертольді свого часу концертував на цих теренах.

Тільки-от згодом, на жаль, молоді люди, як і в Україні, виїжджають закордон у пошуках кращих заробітків. Але багато хто повертається, вкладає зароблене для розвитку місцевого бізнесу. Переважно відкривають нові туристичні садиби, заклади харчування, маленькі магазинчики, пункти прокату туристичного та гірськолижного спорядження. "Коли Польща увійшла до євроспільноти, - розповідає пан бургомістр, - то стало нам жити краще. Звісно й працювати треба більше та якісніше, але шукаємо проекти, пишемо в різні інстанції, отримуємо гроші з Євросоюзу для добрих починань, а згодом, маючи стартовий капітал, заробляємо самі".

І накукурікалося... місто. У кабінеті пана Гжегожа великий польський герб з орлом у короні. Проте в Душніках у значно більшій пошані... півень. Як символ пробудження до нових звершень він красується на міському гербі. Поруч святий Петро, який тримає ключі від раю. "Туди підуть усі люди з Душнік", - жартують місцеві поляки. Це невеличкий та не грізний птах, за біблійними розповідями, нагадав Христовому Апостолу, що при великій біді він, будучи слабкою людиною, таки відрікся тричі від свого Учителя.

"У Душніках ми від друзів, рідних та своїх принципів не відрікаємося, - каже Пьотр Цісаковскі, підінспектор місцевого відділу культури і туризму. - Ще з правіків тут жили сильні та мужні люди, які від зайд уміли захиститися, гостей гідно прийняти та заїжджим купцям допомогти. Бо століттями через місто пролягав великий торговий шлях до Чехії. За добрий порядок Душніки у першій половині XIV століття отримали міські права.

Нещодавно представники місцевої влади вирішили знайти усі міста, на гербах яких є півень. Так, за словами пана бургомістра, Душніки знайшли своїх "пернатих" побратимів у Німеччині, Франції, Чехії. І хоча півні не раз між собою чубляться, між містами - взаєморозуміння і дружба. А коли вже "іноземні півні" збираються в курортному містечку, то не тільки галас, веселощі, сміх та гостина, але й спільні справи. Бо "крилатим" керівникам завжди є чого один в одного повчитися. Так у партнерів переймається досвід самоврядування, міського господарювання, освіти, культури, створюються спільні підприємства.

Зачерпнути папір ситом. Господарі у Душніках добрі. Про це красномовно свідчить кількасотлітня історія міста. Чого тільки не виробляли тут за сотні років. Найголовнішими промислами були ткацтво, торгівля та виробництво паперу. Останнє можна побачити в одному з атракційних місць курортного містечка - музеї паперу, що вважається один з найкращих у Східній Європі. Тут усіх відвідувачів залюбки навчать як із розмоченої целюлози можна "начерпати" папір, та ще й з водяними знаками, пахучий з лавандою чи білий для важливих вітальних адресів. Усе це туристи можуть зробити для себе на пам’ять самі.

Різних розмірів сита занурюються у воду, виловлюючи розмочену целюлозу, що служить паперовою сировиною, проціджується на ситі, готовий виріб відкладається на спеціальний металевий лист, згодом - під прес, на просушування - і маєте папір власного виробництва. Туристи від захвату й слова вимовити не можуть - самі папір "начерпали". А вже радості дітвори немає меж.

"Ще у 1560 роках у нас вже був так званий паперовий млин,- розповідає пан Цісаковскі, - проводячи до старовинного червоного будинку із великою дерев’яною надбудовою у формі закручених рогів, що на березі Бистриці Душніцької. - Згодом, у 1605 році побудували велику "папірню". У 1968 році тут відкрили музей, де представлено тисячолітню історію вигостовлення паперу". Окрім музеїв у Душніках ще десятки курортів, агротуристичних садиб, відбуваються різноманітні заходи європейського рівня. Але про це ми розповімо у наступних репортажах з Польщі.







Автор: Галина ПЛУГАТОР, Душніки
Джерело: "Kururier Galicyjskski" для Коломия ВЕБ Порталу
Фото Галини Плугатор та з архіву душніцької міськради
Обговорити на форумі