Ю.КОСТЕНКО: Україна знов не відстояла свій національний інтерес

Румунія і Україна 1997 року підписали угоду про те, що острів Зміїний належить Україні, а довжина української частини узбережжя Чорного моря становить 1058 км, румунської – 258 км. Чотири роки суперечок не виникало. Румуни підняли це питання 2001 року, коли неподалік острова були виявлені запаси нафти і газу. Якби Зміїний визнали скелею, морські кордони між державами можна було б переглянути. Бо за міжнародною Конвенцією про морське право кордон має проходити за 400 км від крайньої прибережної точки країни. Скелю такою точкою вважати не можна. Значить, відлік мав би вестися від берега, а Україна при цьому втрачала б як мінімум 35 км шельфу і добрячу частину надр.

2004 року уряд Румунії звернувся до Міжнародного суду, який мав провести морський кордон між країнами і встановити: Зміїний – це острів чи скеля? Справу розглядали 4 роки і нарешті суперечка вирішена. Міжнародний суд у Гаазі визнав Зміїний островом, але з територіальними водами шириною 12 миль – відповідно, Україна втратила близько 13 тисяч м кв. морського шельфу, де розташовані перспективні поклади вуглеводнів (11-15 млрд. м куб. природного газу).

Хтось вважає таке рішення виграшним для України, хтось – навпаки. Народний депутат України Юрій КОСТЕНКО назвав рішення Гаазького суду черговим свідченням того, що українська влада поки що не вміє захищати національні інтереси.

Коломия ВЕБ Портал звернувся до КОСТЕНКА Юрія Івановича за детальнішими коментарями.

Для довідки. Юрій КОСТЕНКО, 1951 р.н. Голова Української Народної Партії, член групи Європейської Народної Партії в ПАРЄ. Обирався до парламенту 4 рази. 1992-1993 р.р. був Міністром охорони довкілля і ядерної безпеки. Ініціював переговорний процес щодо надання Україні безоплатної допомоги в сумі більш як 1 млрд. доларів на вирішення Чорнобильських проблем. Член світової академії наук і мистецтв. Кандидат технічних наук. Майстер спорту з альпінізму. Учасник рятувальних робіт у Спітаку (Вірменія).

- Пане Юрію, коментуючи результати Гаазького суду, Ви підкреслили, що проблему можна було вирішувати не через суд, а через переговорний процес України з Румунією. Чому, на Вашу думку, цього не було зроблено?
- Річ у тім, що українська влада – у плані відстоювання національного інтересу – завжди діяла дуже неефективно. Це можна простежити на тому, як віддали ядерну зброю, Чорноморський флот, не змогли добитись від Росії повернення активів колишнього Союзу, вірніше, тієї частки, яка належить Україні, та на інших прикладах. В україно-російських стосунках Україна завжди ішла шляхом здачі національних інтересів, а не їх відстоювання. Те саме можна сказати і про ситуацію зі Зміїним. Чому так відбувається? Бо українська влада не усвідомлює себе українською. Саме через те, що 1991 року не відбулося зміни менталітету, при владі залишились ті самі комуністи, які стали безпартійними, але мислили, або продовжували мислити, критеріями колишнього Союзу чи Росії. Отож у всій українській політиці чітко простежується оцей комплекс меншовартості. Так само невдалим з точки зору національних пріоритетів є рішення Гаазького суду.

- То що, все-таки, Україна здобула, і що втратила?
- Діставши підтвердження Міжнародного суду про те, що Зміїний – острів, Україна отримала підтвердження своєї територіальної цілісності. Правда, це не дозволило Україні виграти процес, бо суд не визнав Зміїний крайньою точкою прибережної лінії України. Острів фактично наділили правами скелі. Також не затвердили запропонований розподіл шельфу у пропорції 3:1 на користь України. Суд визначив іншу пропорцію – 2,1:1. Але й Румунія не отримала усього, на що розраховувала. Тож рішення Гаазького суду можна назвати "соломоновим".

- Якими мають бути подальші кроки України по розробці надр острова Зміїний?
- Це вже тема ефективності енергетичної політики України. Я вам скажу одне – це все дуже нагадує поділ шкіри невбитого ведмедя. Що здобула Україна, що втратила – це є дуже примітивні дискусії. Бо ще нема точних даних про запаси нафти й газу в цьому регіоні. А якщо говорити про видобуток уже розвіданого, то це дуже мізерні запаси і вони абсолютно не впливатимуть на енергетичне забезпечення України. Якщо ж говорити узагалі про шельф, про Чорне і Азовське моря, то там поклади є. Але не вирішена проблема з енергетичною політикою, яка полягає у залежності української економіки від російського газу, якраз і не дозволяє видобувати у першу чергу власні ресурси і ними користатися. Тож розмови про те, що ми, мовляв, шалено втратили від того, що лінія поділу пройшла так, а не інакше, - не мають жодних підстав. На завершення цієї теми хочу сказати: Україна на сьогоднішній день має три основних джерела рішення енергетичних проблем. У нас є уран, поклади якого найбільші у Європі. У нас є вугілля, якого теж маємо найбільше у Європі. Це дозволяє виробляти 95-98 % електроенергії. І нарешті, Україна зовсім не використовує альтернативні види палива, скажімо, біогаз. Отже, Україна здатна і без острова Зміїний вирішувати свої енергетичні проблеми, якщо буде вестись плідна, розумна політика у цьому напрямку.

Автор: Софія ОНИКІВСЬКА, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі