Прапор української нації

Нещодавно побачила світ нова книжка про Провідника Організації Українських Націоналістів Степана БАНДЕРУ, яка має назву "Во Славу Золотого Тризуба". Написав її Василь НАГІРНЯК, який після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету вже двадцять літ живе і працює у Верховині. Зараз обіймає посаду начальника відділу внутрішньої політики та зв’язків із засобами масової інформації і громадськістю РДА. Книжка вийшла в Івано-Франківському видавництві КП фірма "Лік", її тираж — 5 тисяч примірників. Пропонуємо нашим читачам розмову з автором цього видання.

— Передусім, хочеться запитати Вас, пане Василю, чому Ви взялися за написання книжки про Степана БАНДЕРУ?

— На запитання я відповім запитанням: "А чи знаємо ми достеменно усю правду про революційний чин Великого Українця ХХ століття Степана БАНДЕРИ, за постання на рідній українській землі вільної самостійної і соборної Української держави?" Чи знаємо ми про те, що у своїх 24 роки Степан БАНДЕРА, очоливши крайовий провід ОУН, фактично став керманичем підневільної Західно-Української держави? У своїх 26, торуючи Україні самостійницький шлях, БАНДЕРА гордо приймає на Варшавському судовому процесі смертний вирок, який замінюють довічним ув’язненням. Львівський судовий процес — і ще одне довічне ув’язнення. Вірний українській ідеї до останнього подиху, він готовий без вагань прийняти смерть на ешафоті — заради нас, покоління вільних українців століття двадцять першого. Зокрема й заради тих, хто сьогодні криво дивиться у його бік, намагається роз’єднати націю. Нації потрібна глибока правда про визвольний рух, націоналістичну ідею й революційний чин Степана БАНДЕРИ та безстрашного українства. Про прапор української нації, адже прізвище Бандера в перекладі з іспанської мови означає саме прапор.

Я вирішив заново відкрити для себе золоті сторінки історії столітньої української минувшини, заглибився у матеріали німих свідків — архівів, доторкнувся до пожовклих од віку безцінних інформаційних джерел — часописів. Читав різні книжки різних авторів і поглядів, в тому числі й видання діаспори, в яких знаходив лише епізодичні описи з життя і діяльності Степана БАНДЕРИ. Художнього полотна про Провідника ОУН не зустрічав. Його життєписні дані, написані власноруч, витримані у стилі автобіографічної розповіді, яка, на превеликий жаль, обривається скупими відомостями з головою Проводу Українських Націоналістів полковником Андрієм МЕЛЬНИКОМ у січні 1940 року в Римі. Життєписні дані дописані доктором Григорієм ВАСЬКОВИЧЕМ у Мюнхені в 1964 році.

Усвідомивши серцем всі історичні події Бандерівської епохи українського державотворення, повернувши плин часу на століття назад, я намагався крокувати поряд зі своїм літературним героєм — Героєм України Степаном БАНДЕРОЮ — від дня його народження, 1-го січня 1909 року, до фатального пострілу в нього українського запроданця Богдана СТАШИНСЬКОГО 15 жовтня 1959 року.

— Коли Ви завершили працю над рукописом книжки, то не обминули фахових рецензій, професійного літературного редагування твору?

— Коли автор поважає себе і майбутніх читачів, він зобов’язаний звернутися до майстрів художнього слова, щоб отримати рецензію на свою працю. Спочатку показав рукопис професійному історику Вищої школи, кандидату історичних наук, доценту кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Степанові КОБУТУ. Далі ми звернулися до доктора філологічних наук, професора університету Степана Хороба. Зійшлися на думці, що тут потрібна людина, яка добре знає письменницьку справу. Така поважна і знана на Прикарпатті та у письменницьких колах України талановита майстриня українського слова і творчої думки працює в університеті. Це Ольга СЛОНЬОВСЬКА, професор кафедри української літератури, член Спілки письменників України.

— Якщо у Вашій праці є раціональне зерно, я буду літературним редактором Вашої книжки, — мовила при першому знайомстві Ольга Володимирівна. — Ви обрали тему складну, важливу і потрібну саме сьогодні, напередодні 100-літнього ювілею Провідника.

— На Вашу літературну дорогу, судячи з палітурок книжки, окрім Ольги СЛОНЬОВСЬКОЇ повернули ще два патріоти-українці.

— Книжка видана з ініціативи народного депутата України, голови обласної організації Народного Союзу "Наша Україна" Зіновія ШКУТЯКА. Меценатом виступив керівник фракції "Наша Україна" в обласній раді Богдан ЗАРІЦЬКИЙ. Треба, аби душа лежала до української книжки. Мусить і серце говорити справжніми українськими патріотичними почуттями. Івано-франківці Ольга СЛОНЬОВСЬКА, Зіновій ШКУТЯК та Богдан ЗАРІЦЬКИЙ належать саме до таких людей. Насамкінець зазначу, що добре було б, аби кожен свідомий українець звертався до великої і величної постаті Степана БАНДЕРИ за порадою, за допомогою, за наукою життя. Прочитавши книжку, ви відкриєте для себе чимало досі незнаних і незвіданих сторінок боротьби і звитяги українського лицаря ХХ століття, який приймав смертні вироки — і не здавався, крокував упевнено і гордо, прокладав Україні шлях до омріяної волі і незалежності.

Автор: Леся КЛИМ
Джерело: "Вільний голос" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі