Портрет в обрамленні громади

Так сталось, що "Вільний голос" протягом одного лиш січня цього року був у Спасі тричі: на відкритті школи, в Йорданському льодовому містечку, на українській дискотеці. Це все завдяки тісній співпраці, яка склалась між редакцією і спаським місцевим самоврядуванням, яке очолює сільський голова Олександра ГОЯНЮК. Пропонуємо нашим читачам ближче познайомитись із жінкою, яка не тільки в хаті три кути тримає, а й успішно дає раду з таким багатогранним селом, як Спас.

Корінна спасівчанка, Олександра ГОЯНЮК ходила у молодші класи до Ковалівської школи: їхня сім’я жила межі з цим селом, на кутку Шипонянка, а батьки працювали в Ковалівці. Згодом закінчила на відмінно Спаську школу, Коломийське педучилище. Стала студенткою математичного факультету Чернівецького держуніверситету. Любов до точних наук їй прищепив шкільний учитель Іван Миколайович СИМОТЮК — пані Леся досі вдячна йому за все. Після педучилища був період, який Олександра Йосипівна називає школою педагогічного гарту і майстерності. У маленькій школі села Буковець Верховинського району, куди молоду вчительку направили на роботу, їй довелось викладати одразу для трьох класів: одну тему — для першачків, другу — для другокласників, ще іншу — для третьокласників. У тій школі були маленькі класи, по кілька учнів, отож і доводилось бути справжнім віртуозом біля шкільної дошки. Але той досвід не минув безслідно. Олександра Йосипівна каже, що навчилась там миттєво оцінювати ситуацію і володіти нею. Це знадобилось їй згодом, коли доля привела на стежку районного депутата.

До активної громадської роботи Олександру ГОЯНЮК підштовхнув чоловік Роман Миколайович (вони разом ділили педагогічні будні, пан Роман — учитель хімії у місцевій школі І-ІІІ ступенів). Кандидатуру пані Лесі висунули на сході селян, а чоловік підтримав: спробуй, мовляв, свої сили, чи підуть за тобою люди, чи зможеш... Коли із шести кандидатів у районні депутати залишилось двоє — пані Леся і її односелець Дмитро ТКАЧУК, стало зрозуміло: авторитет у селі вони мають. Отож і працювали спільно з громадою і задля громади. Спільними зусиллями газифікували куток Заріччя, стукали в усі двері, дбаючи про нову школу. Новим витком у кар’єрі Олександри Йосипівни стало обрання її сільським головою села.

Вона каже, що якби раніше хтось переконував її в тому, що вона буде керувати селом — нізащо б не повірила. На той час життя уже склалось, вона знайшла себе, і жодних змін не чекала. Видно, на те була воля Божа, аби серед чотирьох кандидатів (троє чоловіків від партій і вона — самовисуванка), Спас віддав перевагу Олександрі ГОЯНЮК. Аналізуючи нині причини свого успіху на виборах сільського голови, Олександра Йосипівна каже: мабуть, люди вже не купуються на обіцянки, якими їх "годують" під час виборів. Набагато важливіше просто, по-людськи поговорити про спільні проблеми і реальні шляхи їх вирішення. Олександра Йосипівна пам’ятає свої перші відчуття після того, як дізналась про перемогу. Спочатку хотілось плакати, бо розуміла: робота сільського голови тяжка, невдячна і не жіноча. Але інакшого варіанту бути не могло, їй довелось із чистого листка починати нову сторінку свого життя.

Ось тут пані Лесі став у пригоді досвід — і педагогічний, і депутатський. Адже треба було знайти підхід до кожного односельця, порозумітись, переконати і налаштувати на спільну працю заради громади. Каже, що їй пощастило і з сільськими депутатами. Усі надійні, свідомі того, що роблять, ініціативні. Олександра Йосипівна знає, що всі свої плани і задуми має з ким обговорити на сесії сільської ради. Вони радяться, виносять спільне рішення, за яким стоїть уся громада — і це цінують у районі, керівництво якого завжди охоче допомагає тим, хто сам щось робить.

Найбільше згуртовує громаду спільна справа, — переконалась Олександра Йосипівна. Пригадує, як виклопотала асфальт для ремонту центральної дороги. Його привезли якраз у розпал сінокосу, коли всі люди мали роботу біля власних господарок. Але розкидати асфальт вийшли всі, навіть жінки. Бо спаські люди — гонорові, — каже пані Леся, — хочуть, аби файно було не тільки біля власних осель, але й у селі, де вони живуть. У всіх справах, за які бралась Олександра Йосипівна, вона відчувала підтримку односельців. Вважає, що людина сама неспроможна багато зробити, а громада — це велика сила. Отак гуртом у Спасі й дбають про все. І молодь, і старші трудились над перекриттям приміщення клубу. Матеріали завезли на кошти району, а роботу виконували самі. Цікаво, що увесь робочий процес узяли під свій контроль тутешні майстри покрівельної справи Федір ІВАНЮК і Микола ГАВРИЛЮК, яким уже майже 70 років. Вік не заважав фахівцям сидіти на даху і на рівних з молодшими виконувати необхідну роботу.

Багато зроблено в селі, хоча 14 квітня буде лиш три роки, як Олександра Йосипівна стала до керма села. Тут відновили також дві трасові кладки. Одну з них забрав паводок, а на іншій міняли настил. Є надія, що буде відновлено перехід через Пістиньку. Одну сваю з уже забитих забрала повінь, але незабаром обидві частини села з’єднає місток.

Пані Леся продовжила справу попереднього голови зі створення в селі футбольної команди. Тепер село має і свій спортмайданчик, і команду. А найвагомішим здобутком громади стала нова школа, яку нещодавно відкрили в селі. Два десятиліття люди чекали на цю подію, усі, як могли, її наближали. Але без розуміння і допомоги районної влади, обласної — нічого б не вдалось, — каже пані Леся.

Ну, а те, що спаська громада вміє і працювати, і відпочивати, яскраво продемонструвало льодове містечко, витесане місцевими майстрами на Йордан на березі Пістиньки. За три дні місцеві умільці Василь ГОЙТАН, Микола ТИМОФІЇВ, Дмитро ГАВРИЛЮК та їхні беручкі помічники створили неповторне льодове диво. Це місце стало центром святкувань для мешканців усього села. Сюди приходили цілими родинами, колядували, веселились, фотографувались — як і належить справжній християнській громаді. Отож Олександра Йосипівна у розмові завжди нагадувала про своїх активних односельців, з якими легко бути сільським головою, бо гори можна звернути з такими людьми.

Таким чином, у нас після інтерв’ю вийшов портрет сільського голови в обрамленні громади. Яка стоїть за нею, і за якою стоїть вона — Олександра Йосипівна ГОЯНЮК, їхня голова. Мабуть, так воно й має бути, коли людина — на своєму місці.

Автор: Валентина БЛИЗНЮК
Джерело: "Вільний голос" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі