Гуцулів гордість родом з Буківця

В одному з найвисокогрініших сіл Верховинського району – Буковці уже понад 20 років діє Народний самодіяльний фольклорно-етнографічний колектив.

"Коли щодня не пити студениці з гірських потічків, не дихати п’янким карпатським повітрям, не чути як шумлять предковічні смерекові ліси, то співати й танцювати так як буковецькі самодіяльні артисти ви ніколи не зможете. Хоч би який талант у вас був, хоч би як старалися, бо треба в тім краї жити, треба з молоком матері увібрати тисячі коломийок і ще більше мелодій", - так говорять прикарпатські фольклористи і мистецтвознавці про цей гуцульський колектив. Сьогодні таку похвалу може почути й не кожен.

...По дорозі з Косова до Верховини, на висоті 885 метрів над рівнем моря починається Буковецький перевал, а вже за ним - село. "Ото до нас приїхали гості пишні, най вас Бог благословить", - радо зустрічає керівник колективу, та збирачка гуцульського фольклору Калина Лесюк, яка за кілька хвилин починає розповідати про колектив, де більшість учасників її колеги - вчителі.

"У нас, слава Богу завжди були, є, і, вірю, будуть жити наші звичаї і традиції, - каже словоохотлива гуцулка, - проте ще тоді, у 1986, я побачила, що багато старовини відходить у вічність разом з нашими людьми. Треба було хоч якось втримати, знайти, зберегти і передати дітям".

Тому кілька ентузіастів почали зустрічатися зі старожилами, записувати пісні, танці, оповідки. Так і з’явилися спочатку на сільські, а потім районній та обласній сценах гуцульські вечорниці, весілля, хрестини, сватання, забави перед виходом на полонину, тобто усе те, що в багатьох селах, на жаль, уже ніхто відтворити не може.

Особливо пишаються самодіяльні артисти своєю театральною постановкою пісні про Довбуша, яка вже переросла в народну п’єсу. Тому, побачивши талант і старання гуцулів, про буківчан почали говорити у високих мистецьких колах. Їх запрошують на зйомки музичного фільму "Верховино, світку ти наш", художніх "Білий птах з чорною ознакою", "Анничка", "Час збирати каміння". У Буковці за участю ансамблю Калини Лесюк київський режисер Станіслав Клименко зняв більшість сцен свого фільму за повістю Гната Хоткевича "Камінна душа". "Але то славна сторінка минувшини, - говорить пані Калина. - Треба думати про майбутнє, залучати в колектив учнів, пропагувати гуцульське мистецтво на міжнародному рівні".

І з тим, і з іншим керівник ансамблю непогано справляється: колектив молодий (30 учасників віком від 10 до 50 років), а численні виступи у різних етнографічних та розважальних програмах на телебаченні, на всіх гуцульських фестивалях, гастролі в Ромунії, Польщі, Угорщині приносять славу не тільки буківчанам, але й Україні.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Буковець, Коломия ВЕБ Портал
На фото: "Ой, як ми си заспіваєм, би всі гори чули" (частина Народного самодіяльного фольклорно-етнографічного колективу села Буковець, в центрі керівник - Калина Лесюк)
Обговорити на форумі