Брусторські "коники" з сиру

Майстрині з Косова зберегли давню рецептуру виготовлення оригінальних їстівних іграшок із… сиру.

Кипить-булькоче вода, ніби хоче виштовхнути грудки сиру, що плавляться у великій каструлі. Молода ґаздинька Марічка Рибарук вправно витягає уже розплавлені шматочки. Кілька рухів - і ось є біленький карпатський олень з гіллястими рогами. Поряд стоїть дерев'яне відерце із сировицею, в яку жінка опускає виріб. Гуцульська іграшка з сиру готова. "Нічого складного, - усміхається майстриня з Брусторів, що на Косівщині, села, яке віддавна вважається центром виготовлення гуцульських іграшок із сиру.

Брустори вирізняються від інших гірських сіл. Кожна хата у цьому віддаленому куточку Карпат - справжній палац, одна за одну краща. Колись люди заробляли на ось таких сувенірах великі гроші, тому й будували великі хати. А тепер цю справу призабули. Хоча є ще кілька майстринь, які досі роблять іграшки із сиру - ще за дідівськими рецептами.

Молоденька майстриня зі своїм чоловіком Василем, приймають з усією гуцульською гостинністю. Кілька раз припрошують до столу, на якому красуються домашній будз, бринза, ковбаса і, звичайно ж, вогняний гуцульський самогон.

"Виготовляти фігурки із сиру почали здавна - ще пастухи на полонинах, - розповідають брусторчани після гарного обіду. - Коли господарі приходили подивитися на свою худібку, вони дарували їм маленьких коників, овечок - як знак того, що з їхнім добром усе гаразд. Та це було в давнину. Хоч ще й нині на деяких полонинах можна дістати такого гостинця. Тепер же "коників" роблять переважно жінки".

Щоб зробити "коника", треба покраяти на шматочки домашній будз, кинути його у киплячу воду. Та зліпити фігурку з гарячого сиру нелегко гаряча маса обпікає руки. Проте молоді майстрині роблять це легко і вправно. Працюють без рукавиць, аби "мати чуття в руках". Згодом "коника" вкидають в сировицю для "загартування". Чим більше насичений розчин, тим твердіший буде виріб та довше збережеться. Добре вимочену в сировиці фігурку можна з'їсти і через п'ять років. Треба тільки кинути її у гарячу воду, щоб розм'якла.

Вийнявши іграшку з сировиці, майстриня з іншого, також розплавленого шматка сиру витягає довгу "нитку", якою обсотує фігурку, роблячи вуздечку та садовлячи вершника. І вже "осідланого коня" знову опускає в сировицю. До речі у Брусторах не тільки коні, але й вівці, олені, пташки та півники "осідлані".

Загалом у майстринь чимало замовлень, бо "коників" подають на сільських весіллях до пива, роздають на поминках, кладуть у великодні кошики. Буває, що за кілька днів треба зробити понад 500 (!) фігурок. Тоді майстрині допомагають чоловік та батьки.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Брустори, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі