Молитва про Спасіння

У ранньому дитинстві рідні нам починають прищеплювати любов до Бога, вперше читаючи молитву. Спочатку ми не розуміємо, чи це просто вірш, чи казка і навіть не заглиблюємося, не розуміємо, яка велика сила — віра в Господа Бога.

Нещодавно у нашому коледжі було організовано культпохід до кінотеатру "Джерело", де ми мали можливість переглянути фільм про життя митрополита Шептицького, який на мою думку, не залишить байдужим жодного християнина. Митрополит Андрей — один з небагатьох, хто зрозумів своє покликання бути священиком, служити Богові і церкві. Людина, яка проповідувала поміж людей мир і злагоду, віддавала всю силу, любов, надану йому Господом, людям.

Вивчаючи історію, я уявляла Андрея ШЕПТИЦЬКОГО тільки як історичну особу, але переглянувши фільм, зрозуміла, що це зовсім не так. Це не просто людина, це Людина з великої літери. Ще з дитинства у його серці бився той промінчик добра, співчуття, любові до рідного краю, до ближнього. Він послідовно боровся за справедливість і заслужив довіру та повагу людей. Його було ув’язнено, але Андрей не здавався. Незважаючи на погрози і переслідування, Андрей ШЕПТИЦЬКИЙ прагнув для народу кращого житті і добробуту, домагався цього усіма силами, чого не може добитися простий християнин. Постає питання: "А чому не може?" А тому, що не кожен має силу волі. Людина без сили волі — як птах без крил. Ця незвичайна людина, не зламавшись, пронесла через усе життя палкий вогонь кохання до чарівної жінки — Зосі, так ніколи і не зізнавшись у цьому.

Тільки переглянувши фільм, ми задумуємося, у якому світі живемо і яке значення для нас має батьківське слово. Важко було б не помітити таку щиру материнську підтримку, закон батьківського слова і те нездійсненне, чисте почуття кохання. Яке покликання треба заслужити в Господа Бога, щоб добитися таких висот у цьому нелегкому, але прекрасному духовному світі, який обрав митрополит Андрей ШЕПТИЦЬКИЙ.

У морі розпусти і бруду, яке щоденно спостерігаємо на екранах телевізорів, немає, на жаль, того, що найбільше прагне молода людина, — культу справжнього, високого кохання. Замість нього — підробки, які оточують нас повсюдно. І хоча дивилися ми фільм, який знято на старій плівці, і в холодному кінотеатрі, але прекрасна гра акторів, особливо Сергія РОМАНЮКА, дійшла до кожного. Ми бачили високу постать митрополита, справжнього українського святого, на якого маємо рівнятися, не зважаючи на всі негаразди.

Автор: Ольга ПЕТРІВ, студентка коледжу комп’ютерних наук
Джерело: "Вільний голос" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі