РАДЗІХОВСЬКИЙ: Що означає промова ПУТІНА а Давосі

Промова Путіна в Давосі - перший його великий, концептуальний виступ на Заході після того, як "ідеальний шторм" кризи обвалився на Росію. Такий виклик. Яка ж "наша відповідь"?

Прийшли інші часи

Важко сказати, кого сильніше лихоманить криза, але Росія - явно в перших рядах.

Майже на 30% впав курс рубля по відношенню до долара. МЕРТ заявив, що в країні де-факто шість мільйонів безробітних. Прогнози на 2009 рік - падіння ВВП на 0,7% (багато хто вважає, що падіння буде куди більшим). Нагадаю, що у 2008-му зростання склало близько 6%, в 2007-му - 8%. Це дуже круто падаючим крива, тим більше, що, цілком можливо, дійсність перевершить похмурі очікування. Експерти змагаються "хто більше" в пророкування щодо спаду промислового виробництва у 2009 році. Поки що, здається, рекордсмен - депутат Думи Оксана Дмитрієва (комітет по бюджету та податках). Вона пророкує падіння виробництва на 30%! Навіть припускаючи, що ця цифра явно нереальна, сам факт, що про це пише не жовта преса, а говорить все-таки шановний депутат (до-речі, доктор економічних наук), наводить на сумні думки. Якщо в кінці серпня 2008-го золотовалютні резерви ЦБ становили близько 600 млрд дол, то до кінця січня 2009-го - в районі 390 млрд. Капіталізація російського ринку за той же час зменшилася в добрих чотири рази. В 2009-му Росію чекає дефіцит бюджету в 5 трлн руб. (витрати - 11 трлн, доходи - 6 трлн). Цей дефіцит відповідає приблизно 10% ВВП. Очікується секвестр бюджету. А інфляція - щоб життя малиною не здавалася - "очікується" в 13% за рік. Якось дивно - коли інфляція 13%, ціни на ринку зростають у півтора-два рази ...

Звичайно, в інших - такі ж піки козирі. Так, у США дефіцит бюджету - ті ж 10% ВВП, Україна стоїть "у черзі на дефолт", у Франції страйкують 2 млн чоловік, а в країнах Балтії народ уже гріється - громить банки. Так що за картковим столом Великої Світової Політики (у тому ж Давосі) наші гравці виглядають не краще і не гірше за всіх інших. Але, на жаль, окрім партнерів по "світовому покеру" кожен політик змушений - і це перш за все - дивитися собі за спину, на свій народ.

А там фарби темнішають, повітря все більш затхле. От і в Росії зазвичай працює "у сусіда будинок згорів - ніби дрібниця, а приємно" на цей раз якось не заспокоює. Градус роздратування в суспільстві такий, що люди вже дійшли до дивного відчуття "у сусіда будинок згорів - а нам не до того, своя стеля падає ...". Так, притуплення почуттів - де всесвітня чуйність?!

У такій ситуації керівництво ЛЮБОЇ країни стає добріше з сусідами - в черзі до зубного лікаря зібралися на диво тихі, ввічливі, повні співчуття люди, не порівняти з Крикуном на футболі. Як - ті ж самі! В житті б не повірив ... В загальному, при кризі раптом (чи надовго?) Стало не до того, щоб амбіціями мірятися, сперечатися, "ставити на місце". Ні, слова самі собою народжуються інші - "до чого, друзі, весь цей шум, я ваш старовинний сват і кум" ...

Так, так діє керівництво всіх країн - багатих і бідних, великих і малих. До речі, першим заспівав Лазаря як раз містер "Обама Медоточий". Нічого не скажеш, м'яко стелеться - "розкрийте кулак і ми пожмемо вам руку". Афоризм, може, і слабший, ніж у Кеннеді ("ніколи не питай, що тобі може дати твоя країна, запитай, що ти можеш дати своїй країні") або Рузвельта ("ми повинні боятися лише свого страху"), але теж красиво, а головне, досить виразно. Чіткий сигнал всім країнам, у яких склалися паршиві відносини з США - ВСЕ виправимо! "Поки не пізно - старий меч у піхви, / Товариші! Ми станемо - братами! " Братства, як то кажуть, не обіцяє, але в братніх обіймах задушити може. "Обійми Обами" як спокуса і загроза ... Проте зовсім не скористатися таким шансом і в такій ситуації також не розумно! Кулак - не кулак, але пару пальців відігнути можна і треба (і нехай буде соромно тому, хто подумає щось погане!).

Загалом, на сигнал горніста і махання зоряно-смугастими прапорцями на палубі авіаносця "Німітц" - "слу-хати всім! о-ба-ма світ! " - необхідно якось реагувати на палубі крейсера "Петро Великий". Потрібен зустрічний сигнал.

Ось цього сигналу і чекали від Путіна в Давосі. Зрозуміло - інакше навіщо йому туди їхати? Справ і в Росії зараз вистачає ...

Отже, в тому, що мова буде ПРИМИРЛИВОЮ (скажімо, у порівнянні з промовою, проголошеною неподалік від Давосу, в Мюнхені, рівно два роки тому), ніхто не сумнівався. Нові часи - нові промови. Але тональність тональністю, а цікавий ще й зміст промови, можливо, якісь конкретні ідеї (до речі, не тільки в Росії - в усьому світі гострий дефіцит саме ідей).

Особиста біль

Ну а мені було цікаве і ще щось - ОСОБИСТА оцінка Путіним кризи, що сталася в Росії. Не сумніваюся - він переживає цю кризу і як особисту проблему, адже йдеться про випробування на міцність його Вертикалі, створеної при ньому Системи, всієї його політики. Нарешті, немає ніяких сумнівів в гострому ОСОБИСТОМУ Патріотизмі Путіна. Нормально, коли сперечаються з його політикою. Але несправедливо і ненормально, якщо сумніваються в його - ще раз повторюю - загостреному патріотизмі.

І ось мені - вже чисто по-людськи - цікаво, які особисті висновки про причини кризи зробить Путін.

Я сподівався почути це не прямим текстом, а хоча б між рядків.

І, мені здається, - почув.

"Нарешті, ця криза - ще й породження завищених очікувань. Були невиправдано роздмухані апетити корпорацій щодо постійно зростаючого попиту. Гонка фондових індексів і капіталізації очевидно стали домінувати над підвищенням продуктивності і реальної ефективності компаній".

Звичайно, це сказано як би про всіх, особливо про Захід. Але треба бути сліпим, щоб не побачити тут точну фотографію РОСІЙСЬКИХ компаній. Хіба вони не повірили сліпо в те, що попит на нашу сировину буде зростати разом із цінами? Хіба не стали "скачки капіталізації" головним видом спорту тих, хто катається на гірських лижах в Крушевеле і Сочі? Хіба ми забули ці розмови, що Газпрому на роду написано стати першою в світі по капіталізації компанією?

Я згадую про це без жодного сарказму або осуду. Такий азарт, біржова лихоманка - справа "людська, надто людська". Так у всьому світі, так і у нас. Деревяшкою, не людиною треба було бути, щоб при звуках такої музики з кожного вікна ноги самі в танок не пішли ... І, що говорити, керівництво країни пишалося цим ростом. І Путін пишався і говорив про це. А що ж? Хіба Путін не людина, не емоційна людина? "Вожді - такі ж люди, як ми. Тільки набагато кращі" (Іскандер).

І ці слова Путіна, вільно чи невільно, звернені до Росії, до російської еліти, до російського керівництва, до себе самого.

Це - те, по-моєму, і є найцінніше. СЛАБКИЙ той політик, хто "завжди правий". Він неодмінно скрутить собі шию на крутому повороті.

СИЛА політика - в умінні БАЧИТИ ПРАВДУ. І робити висновки. Неприємні, гіркі - солодкі-то будь-хто зробить ... Це і є "механізм зворотного зв'язку" з реальністю.

Далі.

"На жаль, завищені очікування існували не тільки в бізнес-середовищі. Вони ставили швидке зростання стандартів особистого споживання, насамперед, у розвинених країнах. Зростання, що - і це треба визнати - не було підкріплене реальними можливостями. Це було не зароблене благополуччя, а благополуччя в борг, за рахунок майбутніх поколінь.

Вся ця "піраміда очікувань" повинна була рано чи пізно впасти, що, власне, й відбувається на наших очах".

Не знаю, КИМ треба бути, щоб не почути в цих словах ОСОБИСТЕ гіркоту, і біль, і розчарування ... Путін фактично виносить вирок нашому суспільству - суспільству сировинної ренти, халяви, розтринькування. Так, ми неоригінальні. Такі, загальні хвороби "всіх розвинутих країн". Але якщо з "розвиненості" ми від багатьох відстали, то в цьому - вибуховому зростанні споживання - точно обскакали майже всіх.

І Путін це визнає ...

Хто винен

Але проблема в тому, що, позначивши проблему, доводиться відповідати: "ніхто не винен".

"Вихор обставин, що збіглися", або, як каже сам Путін, - "Ідеальний шторм".

Жадібність, азарт, амбіції - ось хто, винен у світовому економічному прогресі/кризі.

У тому й річ, що розділити не можна!

Якщо б не було у людей цих якостей - не було б кризи. І біржової гри б не було. І акцій би не було. І грошей. Сиділи б на деревах - правда, мали б і там свої кризи ...

Звичайно, добре б по менше жадібності, тверезості побільше - так як цього досягти?

Так, економіці корисне "повернення до фундаментальної вартості активів. Тобто оцінки того чи іншого бізнесу повинні будуватися на його здатності генерувати додану вартість, а не на різного роду суб'єктивних уявленнях".

Ця думка Путіна - до речі, далеко не його одного - зрозуміла, вірна. Як вірні і вічні заклики - "менше спекуляцій, більше реального виробництва". Але, на жаль, це нагадує теж вічні (по крайній мере до ХХ століття) заклики усіх Церков - "менше сексу, більше дітородіння!".

"Майбутня економіка повинна стати економікою реальних цінностей. Звичайно, виникає питання - як цього домогтися? У мене немає на нього відповіді. Потрібно подумати разом. Думаю, ми для цього і збираємося на подібні форуми".

Разом з тим, все це не просто благі заклики. Після спекулятивного запою у світової економіки настає чорне похмілля - і в цей період, можливо, будуть прийняті якісь тимчасові заходи для попередження подібних запоїв в майбутньому. Світову економіку "підшиють" - тимчасово, тимчасово. Як, втім, все в цьому світі ...

Такі труднощі загальної відповіді "хто винен".

Є в Росії і специфічні проблеми.

"Коли природні стихії, що розбушувалися, сходяться в одній точці і кратно примножують свою руйнівну силу". А у нас зійшлися "два стихійні халяви". Спочатку - 1990-ті - люди на халяву отримали і поділили (приватизація) не ними створену промисловість. І це було неминуче - без приватизації країна прожити не могла. І потім - 2000-ні, - коли світова кон'юнктура обсипала нас незаробленими нафтодоларовим дощем. А це вже точно від нас не залежало. А підсумок - резонанс від двох пересічних халяв, подвійний економічна розпуста ...

Знову ж - в принципі (відкинувши багато "подробиць"), НІХТО ні в чому не винні.

Винна - ХАЛЯВА. Винна ж вона в тому, що вона - скінчилися. Більше не буде ні приватизації, дуже ймовірно, не буде і вибуху цін на сировину.

Така сувора реальність, в якій ми вже почали жити. І будемо жити "довго і щасливо", коли гостра фаза кризи пройде.

І ось тут треба вирішувати, "що робити". І вирішувати - ШВИДКО.

І що тут робити стратегічно?

Робота публіциста така: з пафосом поохав, погримів - і спати.

У Лідера життя важче - треба ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ. Причому негайно. Не "співчуваю" - кожен вибирає "галери по собі", а слабким в політиці не місце, це вам не бої без правил, тут реальна жорстокість за всіма правилами.

Путін чітко усвідомив і назвав Проблему. Тепер треба давати відповідь.

Отже, які відповіді на грізний виклик пропонує Путін?

Тут все не так просто.

Є відповідь СТРАТЕГІЧНИЙ.

"Криза оголила наявні у нас проблеми. Це надмірна сировинна орієнтація експорту і економіки в цілому, слабкий фінансовий ринок. Ще гостріша стає проблема розвитку низки базових ринкових інститутів, перш за все - конкурентного середовища.

... Переконані, що лідерами відновлення світової економіки стануть ті, хто створить привабливі умови для глобальних інвестицій вже сьогодні. У числі наших пріоритетів формування сприятливого підприємницького середовища, розвиток конкуренції".

У цьому ж контексті - слова про небезпеку "надмірного втручання в економічне життя з боку держави".

Звичайно, критики Путіна тут же "розуміючи посміхаються" - "слова, слова, слова ...".

Так, слова. А в голову не приходило - ЧОМУ Путін їх вимовляє?

"Щоб сподобатися Заходу".

А це - НАЩО? Він що, хоче ... чого? Щоб його зробили почесним громадянином Давосу, чи що?

У такий момент порожні слова нікому не потрібні. Росії потрібна не "любов Заходу", потрібні інвестиції, кредити, технології. А їх "під слова", навіть під слова Путіна - ні один дурень не дасть. Якщо за словами не буде реального забезпечення справами - вони так і залишаться словами. І Путін це краще за всіх знає - може він сам, як він сказав, та "надміру довірливий до людей", але, по-моєму, він не вважає, що західний бізнес довірливий.

Якщо за ці слова нічим відповісти реально - їх краще не вимовляти. Це Путін теж ДОБРЕ знає. Він відповів справами за свою мюнхенську промову. Він готовий відповісти і за Давоську. Інакше, повторюю, він би її не вимовив - або взагалі не поїхав би в Давос, або сказав би там ІНШІ слова. Слів в російській мові - багато.

Тому в тій мірі, в якій це можливо, ми вправі чекати реальної Лібералізація економічної політики - і не тільки у відношенні західного бізнесу.

Інша справа, що кінь стратегії постійно спотикається на кавунових скоринках тактики.

Ось керівники металургійних концернів молять Державу про спасіння - "дай грошей". Створіть холдинг з вирішальною участю Держави.

Погано? Звичайно - ось вам класичний приклад "максимального вирішення безпосередньої участі держави в економіці".

А як бути? Кинути металургів в ринкову річку? Але метал вже точно потоне ...

Це - лише один (хоча і дуже важливий!) Приклад зіткнення СТРАТЕГІЇ і ТАКТИКИ. А завдання Лідера - шукати оптимальне їх співвідношення.

Що робити тактично?

Тут пропозиції Путіна цілком визначені.

Вони, зрозуміло, стосуються енергетики, Газпрому, нафтових компаній.

Тут я просто нагадаю його основні тези.

"Остаточний перехід на ринкові загальновизнані принципи формування тарифів на послуги по транзиту. Вони можуть бути зафіксовані і в міжнародно-правових документах. (Такий остаточний підсумок холодної війни з Україною, який підбив Путін. - Л.Р.)

... Розвиток та диверсифікація маршрутів транспортування енергоресурсів. ... Переконаний, що настільки ж необхідні для енергобезпеки Європи і "Південний потік", "Північний потік".

... Газпром ... запустить потужності по скраплення і транспортування природного газу, що добувається на Далекому Сході, на острові Сахалін.

... Ми розвиваємо інфраструктуру наших нафтопроводів. Вже реалізовано перший етап створення Балтійської трубопровідної системи, що забезпечує до 75 млн тонн нафти в рік. ... Транспортну інфраструктуру ми маємо намір створювати по всіх напрямках ", - і далі він розповідає про нафто- і газопроводи в Сибірі, на Далекому Сході в Прикаспії і т.д.

Я так детально про це пишу, тому що про це так докладно говорить і Путін. Це сама конкретна частина його виступу. Сама РЕАЛЬНА частину.

Але от питання - хіба реалізація таких планів Знижує "надмірну сировинну орієнтацію експорту і економіки в цілому", про що він сказав?

Зрозуміло, не знижує.

Але ось знову ті ж протиріччя - між Стратегією на інноваційну, високотехнологічну економіку і тактикою, яка вимагає посилення енергетичної та сировинної складової "тут і тепер".

І немає способу зняти це протиріччя - воно Об'єктивне, ні від чиєї волі не залежить. Вихід тут лише один: хоча б Пам'ятайте про це реальне та реально небезпечне протиріччя. І не просто "пам'ятати", а при перших же сприятливих умовах зробити все, щоб зменшити це протиріччя, нарощуючи технологічну складову економіки.

Ну і, нарешті, корона ідея Путіна: "Формування взаємозалежності, в тому числі на основі обміну активами ... Реалізація нашої ініціативи могла б зіграти економічну роль, порівнянну з ефектом від укладення Договору про заснування європейського об'єднання вугілля і сталі" (нагадаю, що з цього почалося створення ЄС. - Л.Р.).

Ідея "газової Антанти" - коронна ідея Путіна. Хід і правда Блискучий - шляхом обміну величезними, стратегічними енергоактивами "прикувати газовими трубами" Європу до Росії - і навпаки. Зростити наші кровоносно-енергетичні системи. А це матеріальна основа для зрощування наших Систем - економічних, соціальних, політичних.

Це хід по правді СТРАТЕГІЧНИЙ. Спосіб конвертувати нафтодолари в щось більше - в системну інтеграцію Росії і ЄС.

Хід настільки сильний, що до нього реально не готова ні Європа (що боїться Росії), ні Росія (що боїться, щоб її не поглинула Європа). Але на справді в перспективі це хід, який не має альтернатив, хід, рятівний для Росії. Знову ж таки - спосіб конвертувати нафтодолари в "технодолари" ...

І Путін правий, повторюючи цю мантру і сьогодні. Звичайно, в ситуації кризи мало шансів на такі проривні рішення. А з іншого боку - в умовах кризи якраз і буває, що "мрії збуваються" ...

Таким я побачив "відповідь Путіна".

Він "скрегочучи зубами" визнав реальні небезпеки і труднощі нашої країни.

Він показав, що вміє робити з цього ОСОБИСТІ висновки - зміна риторики, здатність говорити з Заходом на їх мовою та готовність "відповідати за слова".

Він запропонував стратегічний вихід - один з варіантів "виходу через трубу" з того темного тунелю, в якому опинилася Росія.

У всьому цьому немає ніяких "гарантій" вирішення проблем. Є ШАНС на їх рішення. І є демонстрація волі і готовності шукати виходи і далі.

Автор: Леонід РАДЗІХОВСЬКИЙ
Джерело: Взгляд
Обговорити на форумі