Школа активної спільноти в Отинії

Коли постало питання про створення громадських рад у селищах і селах Коломийщини, в Отинії з цим навіть заминки не вийшло. Річ у тому, що тут уже роками склалася тісна співпраця шкіл, селищних церков, Будинку культури, депутатського корпусу селищної ради, передової інтелігенції, небайдужих господарів, молоді.

Зосередженням цього громадського життя стала Отинійська ЗОШ І-ІІІ ступенів, якою ось уже понад шість років керує Ольга МАТКОВСЬКА. Закономірно, що вона й очолила громадську раду селища і стала членом районної громадської ради.

— Ольго Петрівно, чи не заважко Вам попри школу з її чималенькою господаркою і навчально-виховною роботою, займатися ще й справами громади?

— Я народилася і виросла в Отинії, навчалася у нашій школі, а після закінчення факультету іноземних мов тепер Прикарпатського університету ім. В.СТЕФАНИКА повернулася до рідного селища, рідної школи, де вже працюю понад 25 років. Тут одружилася, тут виховала двох дітей. Тож громадське життя нашого містечка просто не може бути для мене байдужим. Тим паче, що наша школа вже третій рік бере участь у Всеукраїнському проекті "Школа активної спільноти". Його цілі співзвучні й цілям розвитку громади. Скажімо, на території селища проживають представники різних етносів, націй, релігійних конфесій, тому разом із громадою ми намагаємося підвищувати моральні дії школярів, рівень їхньої толерантності. Всі разом працюємо над моделлю випускника школи, яка передбачає вміння проектувати життєву діяльність, шанувати традиції свого краю, повагу до культурних надбань інших народів і високий рівень громадянської активності, національно-патріотичного, духовного розвитку.

На базі нашої школи, в рамках цього проекту, наприкінці грудня відбувся Всеукраїнський семінар завідувачів методкабінетів усіх областей України. Завдяки об’єднаним зусиллям нашої громади, дирекції школи, родин і шкільництва гості з Черкащини, Київщини, Одещини і Миколаївщини мали можливість відчути дух нашого краю. Тепер ми очікуємо налагодження партнерських зв’язків між нашою школою і громадою з іншими навчальними закладами і школами-партнерами інших країн світу, закордонними українськими школами й освітніми центрами зарубіжжя.

— Досвіду Вам не позичати, та й опертися у своїй роботі маєте на кого...

— Нашій отинійській громаді, якщо можна так сказати, дуже пощастило зі священиками. Це — отець Василь МЕЛЬНИЧУК, УГКЦ, отець Іван Мороз, УПЦ КП. Добра співпраця також із художньо-ремісничою і музичною школами, Будинком культури і "Союзом українок", з депутатським корпусом селищної ради. Зрештою, я є членом виконкому, тож маю можливість безпосередньо впливати на прийняття тих чи інших рішень. А створення громадської ради в селищі тільки формально закріпило ту співпрацю, котра у нас склалася досі, та надала нашій громадській роботі більшої соціальної значимості, підвищила наш громадський статус.

— І традиційне запитання: що вже зроблено? що плануєте на майбутнє?

— Разом із громадою селища, "Союзом українок", радою старійшин, учительським колективом, передовою інтелігенцією нашого містечка відкрили в Отинії кімнату-музей на честь пам’яті воїнів УПА — теперішніх мешканців селища. Завдяки громаді і селищному голові нам вдалося на Різдвяні свята гідно прийняти групу з понад сорока учнів польського міста Кутно. Можна сказати, що громада склала певний іспит, адже гості прибули на самий Свят-вечір, коли всі подумки були вже в родинному колі. Їх треба було зустріти, прийняти, поселити у сім’ях.

Геополітичне розташування Отинії сприяє налагодженню тісної співпраці з представниками міжнародної спільноти. Зокрема, з містами Кутно і Катовіце в нас уже склалися добрі відносини.

Наша громада також взяла під свою опіку дітей-сиріт. А найближчим часом у школі хочемо відкрити кабінет громадської ради, щоб мешканці Отинії, Глибокої, Грабича мали можливість одержати консультацію чи пораду з тих або інших питань, висловити свої пропозиції, які ми, за змогою, намагатимемося втілити в життя.

— Напрошується висновок, що ваша школа справді стане школою активної спільноти...

— Хочеться сподіватися...

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, "Вільний голос" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі